Дорг (імя)

Дорг
лац. Dorg / Dorg
Drogo
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Дрога, Драга, Драка
Зьвязаныя імёны Даргіла, Доргень, Даргвойн, Драгат
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Дорг»

Дорг, Дрога, Драга, Драка — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Паходжаньне

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Дрога, Драга або Драка (Drogo, Drago, Draco) — імя германскага паходжаньня[1][2]. Іменная аснова дрог- (дорг-) паходзіць ад бургундзкага drogo 'ваяр'[2] або ад германскага dragan 'несьці, падтрымліваць'[3]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Даргіла (Драгіл, Даргель, Драгал), Доргень (Доргін). Адзначаліся германскія імёны Drogila (Drogulus), Drogen (Drogin).

У Польшчы гістарычна бытавалі імёны Droga, Drogiel, Dargan (Drogan), Dargota, Dargusz (Dargasz, Drogusz, Drogosz), Dargomier (Drogomir), Dargorad (Drogoradz), Dargosław (Drogosław), Lederg, Świedarg[4].

У Прусіі бытавалі імёны: Darghe (1435 год)[5], Dargil / Dargel / Dargilo[a] (1344 і 1392 гады), Drogenne[b][8], Dargebut / Dargebute / Dargebudt[c] (1363 год)[5], Dragothe (1414 год)[8].

У Ноўгарадзе, магчыма, бытавала імя Дарагабуд[c]: Дорогобуде[10].

У Польшчы ў XVII—XVIII стагодзьдзях адзначаліся прозьвішчы Darga, Dargiel, Dargosz[11].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Dorge (Хроніка Прускай зямлі Мікалая зь Ярошына)[12]; Darge (Паведамленьні аб літоўскіх дарогах)[13]; Astyk cum fratre germano Dorgy (18 студзеня 1401 году)[14]; Sudimundi Dorgyeowicz[15], Sudimundi Dorgeowycz[16] (Sudimund Dorgewicz[17]; 1 верасьня 1431 году); пану Судимонъту Доркгевичу (Судимонът Доркгевич[17], 1440—1492 гады)[18]; пан Дорг (20 красавіка 1448 году[19], 1440—1492 гады[20]); Доркгъ (1440—1492 гады)[21]; Dorgys Gethowthowycz (2 лістапада 1449 году)[22]; Iwan Dorohowicz (13 чэрвеня 1456 году)[23]; люди… а Драку зъ братомъ (28 чэрвеня 1456 году)[24]; Михно Доркгевич(ъ) (18 чэрвеня 1482 году, 18 верасьня 1484 году, 17 сакавіка 1488 году[25]); Михно Доркевичъ (23 лістапада 1486 году)[26]; Михаилъ Доркгевичъ в Довъкгахъ (12 кастрычніка 1488 году)[27]; панъ Миколаи Доркгевичъ (5 сьнежня 1492 году)[28]; memoriae Nicolai Dorgowicz (каля 1500 году)[29]; et Jacobo Dargowycz scabino et fratre eius Joanne (11 жніўня 1515 году)[30]; ciuis caunensis Jacobus Dorgewicz… Dargewicz (1524 год)[31]; пустовщины… Даркгишку (1537 год)[32]; Минтовт Доркгович (1538 год)[33]; cело Доркгевичи (1554 год)[34]; Миколай Дороговичъ (1567 год)[35]; Georgius Dragowicz medicinae doctor (27 сакавіка 1586 году)[36]; Дракга Сименько… Ивань Дракга (1649 год)[37]; Drakowicz (1671—1681 гады)[38]; Piotr Dargiewicz (1675—1677 гады)[39]; Jerzy Józef Draga (1799 год)[40][d].

Носьбіты

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Даргевічы (Dargiewicz) — літоўскі шляхецкі род з Троцкага павету[54].

У XVI ст. існавала сяло Драгі (Драги) у Жамойцкім старостве[55].

На гістарычнай Вількаміршчыне існуе вёска Дрогішкі, на гістарычнай Ашмяншчыне — Доргішкі, у гістарычнай Прусіі — Дарген.

Заўвагі

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
  1. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Drogila[6]
  2. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Druogen[7]
  3. ^ а б Адзначалася старажытнае германскае імя Dragobod[9]
  4. ^ Таксама:
    • Драгейка: Samuel Dragieyko[41] (1690 год), boiar… Drogieykow (20 чэрвеня 1792 году)[42];
    • Драган (адзначалася старажытнае германскае імя Droconis[43], германскае імя Druggan[44]): po Draganie (18 траўня 1588 году)[45], sioło Wasiuny… Jan Dragon (3 студзеня 1664 году)[46], nieboszczyka P. Drogoniewicza[47];
    • Драгаўдзь (адзначалася старажытнае германскае імя Dracoald[9]): Dragowdzie (1744 год)[48];
    • Драгайла: чоловековъ: Дрокгаило (7 лістапада 1442 году)[49];
    • Драгінт: Daniel Drogint (1667 год)[50]
    • Драгімін: Drogyminischky (16 лютага 1410 году)[51]

Крыніцы

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
  1. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 420.
  2. ^ а б Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 22.
  3. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 74.
  4. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. Cz. 1: Odapelatywne nazwy osobowe. — Kraków, 2001. S. 56.
  5. ^ а б Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925.S. 22.
  6. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 292.
  7. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 421.
  8. ^ а б Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 26.
  9. ^ а б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1462.
  10. ^ Зализняк А. А. Древненовгородский диалект. 2-е изд. — М., 2004. С. 509.
  11. ^ Antroponimia Polski od XVI do końca XVIII wieku. T. 1: A—G. — Kraków, 2007. S. 383.
  12. ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 1. — Leipzig, 1861. S. 351.
  13. ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 667—669, 671, 677, 679.
  14. ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 37.
  15. ^ Бучинський Б. Кілька причинків до часів вел. князя Свитригайла (1430—1433) // ЗНТШ. Т. 76. — Львів, 1907. С. 136.
  16. ^ Бучинський Б. Кілька причинків до часів вел. князя Свитригайла (1430—1433) // ЗНТШ. Т. 76. — Львів, 1907. С. 135.
  17. ^ а б Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.. — 2-е выд. — Смаленск, 2014. С. 304.
  18. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 27.
  19. ^ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. T. 1, 1366—1506. — Lwów, 1887. S. 44.
  20. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 63.
  21. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 20, 33, 50, 57.
  22. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 221.
  23. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 249.
  24. ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 7. — Вильна, 1870. С. 5.
  25. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 4 (1479—1491). — Vilnius, 2006. P. 55, 112, 117.
  26. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 4 (1479—1491). — Vilnius, 2006. P. 28.
  27. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 4 (1479—1491). — Vilnius, 2006. P. 76.
  28. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 72.
  29. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 563.
  30. ^ Rowell S. C. Acta primae visitationis diocesis vilnensis anno domini 1522 peractae. Vilniaus Kapitulos Archyvo Liber IIb atkūrimas. — Vilnius, 2015. P. 33.
  31. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 224 (4) (1522—1530). — Vilnius, 1997. P. 133.
  32. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 27.
  33. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 229.
  34. ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 8. — Вильна, 1870. С. 59.
  35. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 1085.
  36. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 276 (62) (1584, 1586, 1597). — Vilnius, 2010. P. 127.
  37. ^ Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — К., 1995. С. 246, 381.
  38. ^ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika: Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. — Vilnius, 1977. P. 137.
  39. ^ Žemaičių vyskupijos vizitacija 1675—1677 m. // Fontes Historiae Lituaniae. Vol. X, 2011. P. 142.
  40. ^ Daugiele, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  41. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 157.
  42. ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897. С. 512.
  43. ^ Haubrichs W. The early medieval naming-world of Ravenna, eastern Romagna and the Pentapolis // Ravenna: its role in earlier medieval change and exchange. — London, 2016. P. 288
  44. ^ Ferguson R. The Teutonic Name-system Applied to the Family Names of France, England, & Germany. — London, 1864. P. 196.
  45. ^ Archiwum Domu Sapiehów. — Lwów, 1892. S. 32.
  46. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 229.
  47. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 108.
  48. ^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  49. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 67.
  50. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 1. — Warszawa, 2015. S. 570.
  51. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 78.
  52. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 235.
  53. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 1. ― Вильна, 1901. С. 1.
  54. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 254.
  55. ^ Спрогис И. Я. Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столетия. — Вильна, 1888. С. 101.

Літаратура

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]