Ірле Еррера

Ірле Еррера
Народився	23 квітня 1949(1949-04-23)  San José de Guanipa^d, Ансоатегі, Венесуела
Помер	19 грудня 2021(2021-12-19)[1] (72 роки)  Каракас, Венесуела[2]
Країна	Венесуела
Діяльність	журналіст, політик, письменник, поет, викладач університету
Галузь	журналістика[3] і політика[3]
Alma mater	Центральний університет Венесуели
Знання мов	іспанська[3]
Заклад	Центральний університет Венесуели
Посада	member of the Chamber of Deputies of Venezuela^d
Партія	Об'єднана соціалістична партія Венесуели

І́рле Ерре́ра Сі́льва (ісп. Earle Herrera Silva; *23 квітня 1949(19490423), Сан-Хосе-де-Гуаніпа, Ансоатегі, Венесуела — 19 грудня 2021, Каракас, Венесуела)^[4] — венесуельський журналіст, письменник, поет, публіцист, критик і політик. Депутат Національної асамблеї Венесуели (2006-2021) і член Установчих зборів 1999 і 2017 років.

З життєпису

Син Педро Еррери та Ани Сільви, п'ята дитина з дев'яти братів і сестер.

Був професором Школи соціальної комунікації в Центральному університеті Венесуели.

Обирався депутатом Національної асамблеї від Об'єднаної соціалістичної партії Венесуели.

Працював оглядачем громадської думки в ЗМІ, зокрема його соціальна сатира протягом багатьох років публікувалась на сторінках провідної венесуельської газети El Nacional.

Долучився до створення культпросвітніх часописів Libros al Día та El Sádico Ilustrado.

У 2012 році був призначений представником Національної асамблеї в Державній раді, органі, який об'єднує різні інстанції та рівні уряду Венесуели.

Також вів програму-розмовну студію Kiosko Veráz на державному каналі Venezolana de Televisión.^[5]

Ірле Еррера чотири рази отримував Національну премію з журналістики, а також муніципальну літературну премію федерального округу за поезію (1977) і премію Conac (Національна рада культури) за прозу.

Бібліографія

Проза і поезія

• 1978, A la muerte le gusta jugar con los espejos (libro de cuentos) - спеціальна муніціпальна премія з літератури Менсьйона.
• 1978, Penúltima tarde. муніціпальна премія Каракасу за поезію 1977.
• 1979, Los caminos borrados
• 1982, Sábado que nunca llega
• 1988, Cementerio privado. Premio Consucre de Narrativa 1986.
• 1992, La neblina y el verbo. Orlando Araujo uno y múltiple
• 1995, Piedra derramada
• 1999, Rocinante comió muchas ciruelas en el parque
• 2009, Desmorir de amor
• 2010, Penúltima Tarde y Otras Tardes

Публіцистика та літературна критика

• 1978, ¿Por qué se ha reducido el territorio venezolano?
• 1984, Hay libidos que matan. Ecosonograma de un país
• 1987, La Magia de la crónica
• 1988, Estas risas que vencen las sombras. A-narco crónicas bajo reloj
• 1988, El reportaje, el ensayo. De un género a otro
• 1993, Caracas 9 mm. Valle de balas
• 1993, A 19 pulgadas de la eternidad. Del desAmparo al 27 de febrero. Epílogo de la Gran Venezuela
• 1996, Memorias incómodas de una barragana
• 1997, Periodismo de opinión. Los fuegos cotidianos
• 1999, De amor constituyente al amor constituido
• 2005, El que se robó el periodismo que lo devuelva
• 2011, Ficción y realidad en el Caracazo: Periodismo, literatura y violencia. Premio Nacional de Periodismo 2011.Національна журналістська премія 2011.

Примітки

1. https://www.elnacional.com/venezuela/fallecio-el-diputado-earle-herrera/
2. https://ultimasnoticias.com.ve/noticias/apertura/fallecio-el-periodista-y-profesor-universitario-earle-herrera/
3. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
4. Falleció el diputado Earle Herrera. EL NACIONAL (ісп.). 19 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
5. Falleció el periodista y profesor universitario Earle Herrera. Últimas Noticias (ісп.). 19 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.

Джерела та посилання

• Біографія Ірле Еррера - PSUV (ісп.)
• Ірле Еррера помирає від кохання (ісп.)
• Шляхи Ірле Еррера - The Dimas club (ісп.)
• Сумна фігура Ірле Еррери - Colofón (ісп.)
• Депутат Ірле Еррера вчетверте отримав Національну журналістську премію - NotiVargas (ісп.)