Амеде Жиро де л'Ен

Amédée Girod de l'Ain
Amédée Girod de l'Ain
Amédée Girod de l'Ain
Прапор
Прапор
 прем'єр-міністр Франції (в. о.)
31 березня — 12 травня 1839
Попередник: Адрієн де Гаспарен
Наступник: Жан Сульт
Прапор
Прапор
 Міністр народної освіти та релігійних справ
30 квітня — 11 жовтня 1832
Попередник: Каміль де Монталіве
Наступник: Франсуа Гізо
 
Народження: 18 жовтня 1781(17811018)
Жекс, Франція
Смерть: 27 грудня 1847
Париж, Франція
Країна: Франція
Рід: Жиро де л'Енd
Батько: Жан-Луї Жиро де л'Енd
Нагороди:
Великий Хрест ордена Почесного легіону

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Луї Гаспар Амеде, барон Жиро де л'Ен (18 жовтня 1781(1781-10-18), Жекс — 27 грудня 1847(1847-12-27), колишній XI округ Парижаd) — французький юрист і політик, який у 1832 році обіймав посаду міністром народної освіти та релігійних справ.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Луї Гаспар Амеде, барон Жирод де л'Ен, народився в Жексі 18 жовтня 1781 року. Його батько — барон Жан-Луї Жиро (1753-1839)[1], був призначений мером Жекса в 1780 році Людовиком XVI[2]. Його матір'ю була Луїза-Клодін-Арманда Фабрі[3]. Він був найстаршим із чотирьох синів[4].

Амеде Жиро де л'Ен вивчав право і подав свою першу справу у віці 17 років у Касаційний суд. Він працював адвокатом до 1806 року, коли його призначили заступником імператорського прокурора в Турині. У 1807 році він став імператорським прокурором в Александрії[2]. У 1809 році він був призначений генеральним прокурором Апеляційного суду Ліона, а в 1810 році — аудитором Державної ради. Він був призначений генеральним адвокатом при імператорському дворі Парижа в 1811 році і обіймав цю посаду, коли Перша Французька імперія розпалася в 1814 році[2].

Жиро де л'Ен був серед тих, чия втеча прискорила падіння Наполеона I. Він швидко визнав владу Бурбонів і зміг зберегти свою посаду під час першої Реставрації Бурбонів[2]. Однак, коли Наполеон I повернувся під час Ста днів 1815 року, він погодився на посаду президента суду першої інстанції Сени. 14 травня 1815 року він був обраний представником округу Жекс у Палаті депутатів і був ревним прихильником імперської справи. Приблизно в цей час він одружився з мадам Сівар де Больє, внучатою племінницею принца Лебрена, герцога Плезансу[3].

Реставрація Бурбонів

[ред. | ред. код]

Після другої Реставрації Бурбонів у 1815 році Амеде Жиро де л'Ен був виключений з судової системи. Він тимчасово повернувся до приватного життя, а також надав притулок у своєму домі генералу Антуану Друо і взявши на себе захист генерала перед військовою радою[5]. 6 квітня 1816 року генерал був виправданий простою більшістю в чотири голоси з семи[4]. Жиро де л'Ен був відновлений на посаді у судовій владі й став радником при Паризькому дворі в 1819 році. На цій посаді він був членом комісії з підготовки проекту закону про суди присяжних[4]. Також де л'Енпо черзі головував у судах Сени та Версаля[3].

17 листопада 1827 року Жиро де л'Ен був обраний депутатом від другого округу Ендр і Луара (Шинон). Він займав лівішу позицію серед конституціоналістів і брав активну участь у дебатах. У 1829 році він став віце-президентом Палати депутатів і підтримував міністерство Мартіньяка. Його переобрали 12 липня 1830 року[3].

Липнева монархія

[ред. | ред. код]
«Te Deum біля вівтаря миру», Гранвіль. Жиро де л'Ен, президент Палати (сидить), у процесії видатних осіб. La Caricature, листопад 1831 р.
Сорт троянди "Baron Girod de l'Ain"

Амеде Жиро де л'Ен перебував у Парижі під час Липневої революції і рішуче підтримував прихід до влади Луї-Філіппа I. 1 серпня 1830 року він став префектом поліції. 21 жовтня 1830 року він був переобраний депутатом[3]. Він намагався заборонити збори Товариства друзів народу та інших політичних асоціацій, але уряд не вважав його достатньо сильним і в листопаді 1830 року його змінив на посаді голови поліції Ашіль Лібераль Трейяр. Потім де л'Ен увійшов до Державної ради. У цей час він був нагороджений хрестом Почесного легіону[3].

5 липня 1831 року Жиро де л'Ен був переобраний. 1 серпня 1831 року його було обрано президентом Палати депутатів за підтримки Казимира П’єра Пер’є[3]. Він був міністром народної освіти та релігійних справ з 30 квітня 1832 року по 11 жовтня 1832 року[1]. Він мало працював на посаді й розглядався як пасивний інструмент Пер'є. 11 жовтня 1832 року Жиро де л'Ен став пером Франції та призначений президентом Державної ради[3]. Він обіймав цю посаду до самої смерті, за винятком короткої перерви в травні 1839 року, коли був міністром юстиції та охоронцем печатки у Тимчасовому кабінеті. Барон де л'Ен був активним у верхній палаті, зокрема став автором суперечливої доповіді про спробу повстання у квітні 1834 року. У ній він нападав на народні товариства, зокрема на «Société des Droits de l'Homme», і намагався показати, що у Франції існувала велика змова[3].

Амеде Жиро де л’Ен помер 27 грудня 1847 року в Парижі у віці 66 років[1].

Baron Girod de l’Ain — це гібридна вічна троянда, виведена Ревершоном у 1897 році. Вона має ароматні суцвіття багряно-червоного кольору з білими краями[6].

Праці

[ред. | ред. код]
  • Girod de l'Ain, Amédée L. (1834). Affaire du mois d'avril 1834: Faits généraux. Imprimerie Royale.
  • L'Ain, Amédée Louis Gaspard Girod de (1841). Cour Des Pairs. Attentat du 15 octobre 1840. Rapport fait à la cour par M. Le Baron Girod (de l'Ain), l'un des commissaires chargés de línstruction du procès déféré à la Cour des Pairs par ordonnance royale du 16 octobre 1840.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в GIROD DE L’AIN (Louis Gaspard Amédée, baron): SHE.
  2. ↑ а б в г Sarrut та Bourg, 1835, с. 35.
  3. ↑ а б в г д е ж и к Robert та Couchy, 1891.
  4. ↑ а б в Pascallet, 1839, с. 476.
  5. ↑ Sarrut та Bourg, 1835, с. 35-36.
  6. ↑ Eckelmeyer, 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]