Андре Байон

Андре Байон
André Baillon
Народився27 квітня 1875(1875-04-27)
Антверпен, Бельгія
Помер10 квітня 1932(1932-04-10) (56 років)
Сен-Жермен-ан-Ле, Франція
·отруєння Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняМарлі-ле-Руа Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоБельгія Бельгія - Франція Франція
ДіяльністьПисьменник
Галузьсценічне мистецтво Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих

Андре Байон (фр. André Baillon; 27 квітня 1875, Антверпен — 10 квітня 1932, Сен-Жермен-ан-Ле) — французький письменник бельгійського походження.

Біографія

[ред. | ред. код]

Андре Байон народився 27 квітня 1875 року у заможній родині. Його батько, Жозеф-Кретьєн Байон, успішний бізнесмен у будівельній галузі, помер незабаром після його народження, а його мати, Джулі-Ізабель (уроджена Ван Беллінген), померла, коли він був малою дитиною. Після смерті батьків виховувався тіткою з боку батька. Навчався в католицьких школах, вже в молодості був схильний до нервових розладів, опинився в хворобливій залежності як гравець і виявляв суїцидальні нахили. Проблеми дещо відступили після знайомства з колишньою повією Марі Ванденберг і одруження, що відбулося в 1902 році.

Пробував себе в різних сферах діяльності, поки в 1920-і роки не осів у Парижі зі своєю другою дружиною і почав заробляти на життя літературною працею, хоча писати почав уже в 1910-ті. Періодично госпіталізувався до психіатричних клінік і одним із перших став розробляти раніше табуйовану в літературі тему душевного нездоров'я.

Творчості Байона властиво передекзистенційний світогляд, заснований на фламандському містицизм і ліві політичні переконання письменника[3].

До особливостей сюжетної побудови творів Байона частину сучасних критиків відносять так званий поліфонізм, теорію якого стосовно жанру європейського роману розробив Бахтін Михайло Михайлович[4].

Перша публікація Андре Байона відбулася в Бельгії — 1920 року в Брюсселі вийшов друком роман «Moi quelque part…» (Я частково…).

У квітні 1932 року чергова спроба самогубства виявилася фатальною, і Байон пішов із життя за кілька днів до свого 57-річчя[5].

Твори

[ред. | ред. код]
  • Moi quelque part…, 1920, Bruxelles, Édition de la soupente
  • Histoire d'une Marie, 1921, Paris, editions Rieder
  • En sabots, 1922, Paris, éditions Rieder
  • Zonzon Pépette, fille de Londres, 1923, Paris, J. Ferenczi, réédité en 2006, et 2015 par Éditions Cent Pages, Grenoble
  • Par fil spécial, 1924, Paris, editions Rieder
  • Un homme si simple, 1925, Paris, editions Rieder
  • Le Pot de fleur, 1925, Anvers, editions Lumière
  • Chalet 1, 1926, Paris, editions Rieder
  • Délires , 1927, Paris, À la jeune parque
  • Le Perce-oreille du Luxembourg, 1928, Paris, editions Rieder
  • La vie est quotidienne , 1929, Paris, editions Rieder
  • Le Neveu de Mademoiselle Autorité , 1930, Paris, editions Rieder
  • Roseau, 1932, Paris, editions Rieder
  • Pommes de pin , 1933, abbaye de la Cambre, Bruxelles, les
  • La Dupe, 1944, Bruxelles, La Renaissance du livre
  • Le Chien-chien à sa mémère, nouvelles, 2003, Bordeaux, editions Finitude

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ André Baillon (англ.). Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019.
  4. ↑ Geneviève Hauzeur, 2009, с. 34, 351, 374.
  5. ↑ Geneviève Hauzeur, 2009, с. 25.