Анрі Фекур

Анрі Фекур
фр. Henri Fescourt
Ім'я при народженні	Марселін Анрі Фекур
Дата народження	23 листопада 1880(1880-11-23)
Місце народження	Безьє, Франція
Дата смерті	13 серпня 1966(1966-08-13) (85 років)
Місце смерті	Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер, сценарист, продюсер
IMDb	ID 0275220
Нагороди та премії
орден Почесного легіону
Анрі Фекур у Вікісховищі

Анрі́ Феку́р (фр. Henri Fescourt; 23 листопада 1880, Безьє Франція — †13 серпня 1966, Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер.

Життєпис

Марселін Анрі Фекур народився 23 листопада 1880 року в Безьє (департамент Еро у Франції). Здобувши юридичну освіту, працював журналістом та музичним критиком.

У 1912 році Фекур поступив на службу у фірму «Гомон» де завдяки підтримці Луї Фейяда отримав першу самостійну постановку. Після ряду банальних короткометражних стрічок поставив «Фантазію мільярдера» (1912) та «Великого сеньйора» — перші фільми, що мали власний творчий почерк. Потім зрежисував «Втрачене щастя», «Париж — Санкт-Петербург», «Тридцять п'ять першого» — фільми, відмічені пошуками паралельного монтажу та способів розв'язки інтриги^[1].

Після Першої світової війни Анрі Фекур ставить свої найзначніші фільми, дотримуючись правил багатосерійного кінороману, — «Знедолені» (1925), який став однією з найкращих екранізацій роману Віктора Гюго, а їх з моменту винаходу кіно було десять, та нову версію «Монте-Крісто» (1929)^[2]. Серед інших помітних фільмів Фекура 1920-х років: «Рулетабіль у циган» (за романом-фельєтоном, надрукованим у газеті «Матен»^[2], 1922), «Мандарин» (1923), «Захід» (1927) та ін.

Після приходу звуку Анрі Фекур тривалий час не працював і повернувся в кіно лише наприкінці 1930-х років, поставши три звукові стрічки: «Південний бар» (1938), «Лицем до долі» (1939) та «Повернення полум'я» (1942) — високопрофесійний, але малоцікавий з художньої точки зору фільм^[1].

Анрі Фекур є автором кількох книг про театр та однієї з найкращих книг з історії французького кіно «Віра і гори, або Сьоме мистецтво у минулому» (фр. La Foi et les Montagnes ou le 7e art au passé)^[1].

Помер Анрі Фекур 13 серпня 1966 року у Неї-сюр-Сен (департамент О-де-Сен, Франція).

Фільмографія (вибіркова)

Режисер

Рік	Українська назва	Оригінальна назва
1912	Париж — Санкт-Петербург	Paris-Saint-Pétersbourg, minuit trente-cinq
1921	Матіас Сандорф	Mathias Sandorf
1922	Рулетабіль серед циган	Rouletabille chez les bohémiens
1923	Мандарин	Mandrin
1925	Знедолені	Les misérables
1927	Захід	L'occident
1928	Мальтійський будинок	La maison du Maltais
1929	Монте-Крісто	Monte Cristo
1930	Будинок зі шпилем	La maison de La Flèche
1938	Захід	L'occident
1938	Південний бар	Bar du sud
1939	Лише я вас люблю	Vous seule que j'aime
1939	Лицем до долі	Face au destin
1942	Повернення полум'я	Retour de flamme

Публікації

• Henri Fescourt, La Foi et les Montagnes ou le 7e art au passé, Paul Montel éditeur, 1959, prix Armand-Tallier 1961 du meilleur livre de cinéma

Примітки

1. Ямпольский М. Б. Анри Фекур и Жан-Луи Буке // Из истории французской киномысли. — М. : Искусство, 1988. — С. 105.(рос.)
2. Садуль та 1958-1982, 4.

Джерела

• Жорж Садуль. Всеобщая история кино. В 6-ти томах = Histoire générale du cinéma. — М. : Искусство, 1958-1982. (рос.)

Посилання

• Анрі Фекур на сайті IMDb (англ.)
• Біографія Анрі Фекура на сайті ARTE.tv(нім.)

Біографії   Франція   Кінематограф