Асболан
| Асболан | |
|---|---|
.jpg) | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Asb[2] |
| Хімічна формула | Mn⁴⁺(O,OH)₂·(Co,Ni,Mg,Ca)ₓ(OH)₂ₓ·nH₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 4.FL.30 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | гексагональна сингонія[3] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | сажа (давньогрецька мова)[4] |
 Асболан у Вікісховищі | |
Асбола́н (грец. ασβολος - сажа, (рос. асболан; англ. asbolane; нім. Asbolan m, Asbolit m) — мінерал, гідроксид марганцю, кобальту та нікелю. Вад кобальтистий.
Склад: (Со, Ni) O•MnO2•nH2O. Містить до 32% СоО; NiO — до 11%.
Домішки: V, Zn.
Аморфний у більшості випадків.
Утворює сажисті, порошкоподібні землисті маси, тонкопористі натічні агрегати.
Колір чорний з синявою.
Густина 3,1-3,7.
Твердість 4-5.
Гіпергенний.
Зустрічається у вигляді синьо-чорних сажистих плівок у корі вивітрювання ультраосновних порід і в зоні окиснення родовищ кобальт-нікельових руд, у невеликих скупченнях в корі вивітрювання нікеленосних серпентинітів.
Потенційна кобальтова руда. З асболану виготовляється синя фарба для смальти.
Розрізняють:
- асболан мідний (відміна ваду, яка містить до 27% CuO);
- асболан нікелистий (відміна ваду кобальтистого, яка містить до 4% NiO).
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Асболан // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Асболан // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- http://www.mindat.org/min-384.html [Архівовано 10 травня 2009 у Wayback Machine.]
