Асоціація соціальної політики

Асоціація соцальної політики
Тип{{{тип}}}
Рік заснування1873
РозташуванняБерлін, Німеччина
Вебсайтhttps://www.socialpolitik.de/

Асоціація соціальної політики (нім. Verein für Socialpolitik (VfS)) є економічною асоціацією в німецькомовному регіоні. Розташована в Берліні. На даний момент вона налічує близько 4000 особистих і 34 корпоративних членів. Асоціація видає два спеціалізовані журнали (German Economic Review та Perspectives on Economic Policy).

Вона опікується широким спектром економічних питань у своїх 24 постійних комітетах спеціалістів. Регіна Т. Ріфан є головою асоціації з 2023 року.

Історія

[ред. | ред. код]

Асоціація була заснована у 1873 році; її першим головою був Рудольф фон Гнейст, якого наступного року замінив Ервін Нассе, попередній заступник голови.[1] Адольф Хельд був секретарем з 1873 року. Членами асоціації були такі економісти, як Густав фон Шмоллер (голова 1890—1917), Адольф Вагнер та Луйо Брентано.

У зв'язку з великим піднесенням у Пруссії та Німеччині виникла нова економічна школа, яка намагалася на історико-психологічній основі подолати розрив між манчестерськими лібералами та соціал-революційними ідеями соціалізму, що народжувався. Революційна агітація Фердинанда Лассаля чи Карла Маркса здавалася їм такою ж непридатною для поліпшення становища робітників, як і ліберальна політика laissez-faire. Історична школа створила для себе конституцію, заснувавши Асоціацію соціальної політики (Verein für Socialpolitik), і своїми публікаціями дедалі більше впливала на суспільний інтерес у Німеччині та за її межами.

Генріх Бернгард Оппенгейм винайшов термін «катедер-соціалісти» («кафедральні соціалісти») для членів організації, щоб затаврувати їх як представників антиліберального державного інтервенціонізму. За словами Густава Шмоллера, він і його члени хотіли «підняти, виховати і примирити нижчі класи на основі існуючого порядку до такої міри, щоб вони вписалися в організм у гармонії і мирі». За часів промислової свободи права робітників були мінімальними, а ставлення до них часто було нелюдським. Більше того, до запровадження системи соціального страхування у 1880-х роках (Вільгельмівська Німеччина вважається піонером сучасної соціальної політики) робітники майже не мали захисту від непрацездатності, хвороби чи безробіття, а серйозні травми та смерть на виробництві часто були частиною повсякденного трудового життя того часу.

Вчення Історичної школи швидко привернуло увагу громадськості за межами Німеччини, наприклад, в англійських академіях та Північноамериканській академії політичних і соціальних наук. Їхні наукові праці з соціальних питань не лише мали великий вплив на покоління, що зростало в той час, але й на німецьку політику, особливо на Отто фон Бісмарка. Представники цієї школи мали вирішальний вплив на німецьку політичну науку з 1860 по 1914 рік і поставили її на значно ширший фундамент, ніж суто математичний аналіз класичної економіки.

Однак сама асоціація не була організацією робітничого руху; лише у виняткових випадках, наприклад, профспілковим функціонерам дозволялося виступати і представляти свою позицію. Думки соціал-демократів і соціал-демократичних профспілкових діячів, які на той час мали сильну соціалістичну орієнтацію, не цікавили. Після серйозних внутрішніх суперечок суспільно-політичне «агітаційне об'єднання» перетворилося на політично нейтральну, міждисциплінарну організацію. У 1936 році асоціація саморозпустилася, щоб уникнути примусового приведення у відповідність. Вона була відновлена у 1948 році.

Суперечки

[ред. | ред. код]

У 2012 році робоча група Real World Economics навколо Хельге Пойкерта та Крістофа Фрейдорфа, яка зараз є частиною мережі Plural Economics, організувала контрзахід до конференції VfS у Геттінгені. Багатоденна паралельна програма передбачала простір для дослідницьких напрямків і дослідників, які, на думку організаторів, інакше були б виключені.[2][3][4] З цією метою вони написали відкритого листа до Асоціації соціальної політики, в якому закликали до «різноманітності теорій замість інтелектуальної монокультури», «різноманітності методів замість прикладної математики» та «саморефлексії замість безсумнівних, нормативних припущень».[5] Голова клубу Майкл Бурда відповів на лист у серпні 2013 року. Арне Гайзе прокоментував лист Бурди в Handelsblatt : "Немає жодних ознак критичної саморефлексії з огляду на нездатність звернутись до реальності[6] .

У 2015 році дебати вщухли,[7] діалог не вдався, і тому VfS «знову залишив незадоволених»[8] тому було організовано черговий «незапрошений»[9] контрзахід. Хельге Пойкерт пояснив, що метою плюралістичної додаткової конференції[10] було "показати, що існує достатньо серйозних економічних підходів, що виходять за межі мейнстріму, і що на офіційній щорічній конференції буде достатньо місця для більшого плюралізму[11] . Як приклад наводилась конференція Американської асоціації союзних соціальних наук, на якій усім економічним напрямкам дозволено «організовувати власну програму»[12] .[9][8] Денніс Сноуер, який організував «множинну сесію» для VfS, виступав за спільну конференцію для розширення перспективи.[13] Асоціація відкинула звинувачення в науковому виключенні[14] .[15][16] Член правління VfS висловив враження, що "йдеться більше про політичний порядок денний, ніж про конструктивне обговорення змісту навчання[8] . У Süddeutsche була критика, що асоціація відмовилася від «справжніх дебатів».[8] На наступних щорічних конференціях (2017, 2018) Plural Economics Network отримала можливість представити власний пункт програми на щорічних зборах асоціації, щоб забезпечити конструктивний обмін під час дебатів.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Щорічна зустріч

[ред. | ред. код]

Щорічна конференція, яка проводиться Асоціацією соціальної політики, збирає до 800 учасників, є однією з найбільших і найавторитетніших економічних конференцій в Європі. У відкритій частині конференції представлено до 450 презентацій з усіх галузей економіки.

Заохочення талановитої молоді

[ред. | ред. код]

Асоціація соціальної політики сприяє міжнародній присутності молодих науковців у галузі економіки, присуджуючи премії за доповіді на престижних міжнародних конференціях.

Разом з Фондом Йоахіма Герца асоціація також нагороджує студентів по всій Німеччині «Премією VfS Abitur», які досягли видатних результатів у галузі економіки під час складання іспитів на атестат зрілості.

Заоохочення жінок до економічних досліджень

[ред. | ред. код]

Жінки-дослідниці в галузі економіки все ще вкрай недостатньо представлені у процедурах призначення на посади, на конференціях, у панельних дискусіях та в органах, що приймають рішення. Щоб протидіяти цьому, Verein für Socialpolitik склав загальнодоступний список імен[17] жінок-дослідниць у сфері економіки та суміжних галузях. Жінки-економістки, які працюють у німецькомовних країнах, мають докторський ступінь і працюють у науковій сфері, можуть бути внесені до цього списку. Окрім імені, наукової посади та приналежності, базу даних можна також відсортувати за галузями досліджень. Це дозволяє зацікавленій громадськості з академічного, медійного чи політичного середовища знайти саме того експерта, якого вони шукають у певній галузі досліджень.

Економічна політика, заснована на фактах

[ред. | ред. код]

Асоціація соціальної політики виступає за науково обґрунтовану економічну політику. Вона підтримує економічну політику, засновану на аналізі причинно-наслідкових зв'язків між заходами економічної політики за допомогою емпіричних (оціночних) досліджень. Асоціація розробила керівні принципи для аналізу впливу ex-post.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Щорічно асоціація вручає наступні нагороди:

  • Премія Госсена для економіста з німецькомовного регіону, який своєю працею здобув міжнародну репутацію. Премія присуджується вченим, яким на момент нагородження виповнилося 45 років. ще не виповнився рік життя.
  • Премія Густава Столпера видатним ученим, які вплинули на суспільну дискусію про економічні відносини та проблеми завдяки результатам економічних досліджень і які зробили важливий внесок у розуміння та вирішення економічних проблем.
  • Премія Рейнхарда Зелтена (Нагорода за найкращу статтю молодого автора) за внески, які характеризуються, зокрема, своєю оригінальністю, важливістю питання та чистою методологією. Премія присуджується авторам віком до 32 років.
  • Премія Карла Менгера «за інноваційні міжнародні дослідницькі досягнення в галузі монетарної макроекономіки, монетарної політики та монетарної політики».

Голова правління Асоціації

[ред. | ред. код]
Vorsitzende des Vereins für Socialpolitik
Zeitraum Vorsitzender
1872–1874 Rudolf von Gneist
1874–1890 Erwin Nasse
1890–1917 Gustav von Schmoller
1917–1930 Heinrich Herkner
1930–1932 Christian Eckert
1932–1935 Werner Sombart
1935–1936 Constantin von Dietze
1949–1954 Gerhard Albrecht
1955–1958 Walther G. Hoffmann
1959–1962 Fritz Neumark
1963–1966 Erich Schneider
1967–1970 Helmut Arndt
1971–1974 Hans Karl Schneider
1975–1978 Wilhelm Krelle
1979–1982 Helmut Hesse
1983–1986 Ernst Helmstädter
1987–1990 Gernot Gutmann
1991–1994 Heinz König
1995–1996 Erhard Kantzenbach
1997–2000 Hans-Werner Sinn
2001–2004 Martin Hellwig
2005–2008 Friedrich Schneider
2009–2011 Lars-Hendrik Röller
2011–2014 Michael C. Burda
2015–2016 Monika Schnitzer
2017–2018 Achim Wambach
2019–2020 Nicola Fuchs-Schündeln
2021–2022 Georg Weizsäcker
2023–2024 Regina T. Riphahn

Інші відомі учасники

[ред. | ред. код]

 

  • Отто Арендт (1854—1936), німецький публіцист і політик, співзасновник асоціації
  • Моріц Юліус Бонн (1873—1965), німецький економіст
  • Карл Брауер (1881—1964), німецький вчений-фінансист
  • Луйо Брентано (1844—1931), німецький економіст, співзасновник асоціації
  • Карл Бюхер (1847—1930), німецький економіст
  • Густав Кон (1840—1919), німецький економіст
  • Карл Діль (1864—1943), німецький економіст
  • Константин фон Дітце (1891—1973), агроном, юрист, економіст і теолог
  • Крістіан Еккерт (1874—1952), німецький професор економічної політології
  • Готфрід Айзерман (1918—2014), німецький соціолог та економіст
  • Вернер Ерліхер (1920—2012), німецький економіст
  • Ернст Енгель (1821—1896), німецький статистик і соціальний економіст
  • Вальтер Ойкен (1891—1950), німецький економіст
  • Франц Ойленбург (1867—1943), німецький економіст і соціолог
  • Карл Йоганнес Фукс (1865—1934), німецький економіст
  • Бернхард Хармс (1876—1939), німецький економіст
  • Юстус Гаукап (* 1969), німецький економіст
  • Фрідріх Август фон Гаєк (1899—1992), австрійський економіст і соціальний філософ
  • Едуард Гейман (1889—1967), німецький економіст і соціолог
  • Адольф Хельд (1844—1880), німецький економіст
  • Мартін Хелльвіг (* 1949), німецький економіст
  • Іґнац Ястроу (1856—1937), німецький історик і соціальний політик
  • Георг Фрідріх Кнапп (1842—1926), німецький економіст
  • Роланд Кірштайн (*1965), німецький економіст
  • Еміль Ледерер (1882—1939), богемсько-австрійський економіст і соціолог
  • Шарлотта Ляйбушер (1888—1961), німецька соціологиня та економістка
  • Вільгельм Лексіс (1837—1914), німецький математик, статистик та економіст
  • Фріц Карл Манн (1883—1979), німецький фінансовий економіст і фінансовий соціолог
  • Людвіг фон Мізес (1881—1973), австрійсько-американський економіст, теоретик класичного лібералізму та лібертаріанства
  • Йоахім Меллер (* 1953), німецький економіст
  • Фрідріх Науман (1860—1919), протестантський теолог, ліберальний політик
  • Євген Філіппович фон Філіпсберг (1858—1917), австрійський економіст і університетський професор
  • Дітер Похмер (1925—2013), німецький економіст і університетський викладач
  • Гайнц Поттгоф (1875—1945), німецький соціальний реформатор і ліберальний політик
  • Карл Ратген (1856—1921), німецький економіст і ректор-засновник Гамбурзького університету
  • Рудольф Ріхтер (* 1926), німецький економіст
  • Франц Йоганнес фон Роттенбург (1845—1907), прусський юрист і голова Рейхсканцелярії
  • Александр Рюстов (1885—1963), німецький соціолог та економіст
  • Едгар Салін (1892—1974), німецький економіст
  • Гертруда Савельсберг (1899—1984), німецька соціологиня, заступниця директора Кільського інституту світової економіки
  • Вольф Шефер (1941—2020), німецький економіст
  • Герхарт фон Шульце-Гаверніц (1864—1943), німецький економіст і політик
  • Людвіг Фрідріх Сейфгардт (1827—1901), німецький текстильний підприємець і політик
  • Густав Шмоллер (1838—1917), німецький економіст
  • Фрідріх Шнайдер (* 1949), німецький економіст
  • Густав фон Шенберг (1839—1908), німецький економіст
  • Макс Серінг (1857—1939), німецький економіст
  • Юрген Зібке (1936—2017), німецький економіст
  • Ганс-Вернер Зінн (*1948), німецький економіст
  • Антон Людвіг Зомбарт (1816—1898), геодезист, землевласник і член Рейхстагу
  • Вернер Зомбарт (1863—1941), німецький соціолог та економіст
  • Артур Шпітгофф (1873—1957), німецький економіст
  • Вільгельм Штіда (1852—1933), німецький економіст, історик економіки та соціальний реформатор
  • Єнс Зюдекум (* 1975), німецький економіст
  • Фердинанд Тьонніс (1855—1936), німецький соціолог, економіст і філософ
  • Ернст Ваґеманн (1884—1956), німецький економіст і статистик
  • Ганс-Юрґен Ваґенер (* 1941), німецький економіст і політекономіст
  • Адольф Ваґнер (1835—1917), німецький економіст
  • Адольф Вебер (1876—1963), німецький економіст
  • Альфред Вебер (1868—1958), німецький соціолог, філософ культури та економіст
  • Макс Вебер (1864—1920), німецький соціолог та економіст
  • Юліус Вольф (1862—1937), національний економіст

Література

[ред. | ред. код]
  • Das Archiv des Vereins für Socialpolitik wird im Landesarchiv Nordrhein-Westfalen Abteilung Rheinland verwahrt.
  • Franz Boese: Geschichte des Vereins für Sozialpolitik, 1872—1932. Duncker & Humblot, Berlin 1939.
  • Dieter Lindenlaub: Richtungskämpfe im Verein für Sozialpolitik: Wissenschaft und Socialpolitik im Kaiserreich vornehmlich vom Beginn des 'Neuen Kurses’ bis zum Ausbruch des 1. Weltkrieges (1890—1914). Franz Steiner Verlag, Stuttgart 1967.
  • Steven Leon McClellan, German Economists and the Intersection of Science and Politics: A History of the Verein für Sozialpolitik, 1872—1972. Ph.D. Dissertation, Department of History, University Toronto 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Zur Gründungsgeschichte vgl. Quellensammlung zur Geschichte der deutschen Sozialpolitik 1867 bis 1914, I. Abteilung: Von der Reichsgründungszeit bis zur Kaiserlichen Sozialbotschaft (1867—1881), 8. Band: Grundfragen der Sozialpolitik in der öffentlichen Diskussion: Kirchen, Parteien, Vereine und Verbände, bearbeitet von Ralf Stremmel, Florian Tennstedt und Gisela Fleckenstein, Darmstadt 2006, Nr. 46–103, Nr. 106—120, Nr. 122—124.
  2. ↑ [Архівовано [Дата відсутня], у www.plurale-oekonomik.de], Netzwerk Plurale Ökonomik, abgerufen am 3. Februar 2015.
  3. ↑ Norbert Häring, Hans Christian Müller-Dröge: [Архівовано [Дата відсутня], у www.handelsblatt.com], Handelsblatt, 13. September 2012.
  4. ↑ Olaf Storbeck: [Архівовано [Дата відсутня], у www.handelsblatt.com]. In: Handelsblatt, 7. September 2012.
  5. ↑ Offener Brief, Netzwerk Plurale Ökonomik, abgerufen am 3. Februar 2015.
  6. ↑ Burda lässt die Kritik kalt. Handelsblatt, 19. August 2013.
  7. ↑ Johannes Pennekamp: Mainstream-Ökonomie: Wettstreit der Ideen. faz.net, 2. September 2015
  8. ↑ а б в г Jan Willmroth: Wirtschaftswissenschaften: Zwei Welten. Süddeutsche Zeitung, 9. September 2015.
  9. ↑ а б Sebastian Puschner: Wie bei St. Pauli und Bayern München. Der Freitag, 9. September 2015
  10. ↑ [Архівовано [Дата відсутня], у www.plurale-oekonomik.de] Webseite des Netzwerks Plurale Ökonomik, abgerufen am 12. September 2015.
  11. ↑ Pluralismus, den ich meine — Über die Verfechter der herrschenden Lehre und die Vorkämpfer einer neuen Vielfalt. In: Handelsblatt, 24. August 2015, S. 11.
  12. ↑ Bert Losse: Lisa Großmann vom Netzwerk Plurale Ökonomik: «Wir sind nicht erwünscht». Wirtschaftswoche, 27. August 2015.
  13. ↑ Norbert Häring: Ökonom Dennis Snower: «Emotionen werden vernachlässigt», Handelsblatt, 9. September 2015.
  14. ↑ Die gespaltene Zukunft — warum der traditionsreichste deutsche Ökonomen-Club so polarisiert. Wirtschaftswoche, 14. August 2015, S. 33.
  15. ↑ Bert Losse: Zoff im Ökonomen-Lager: Ist die VWL verbohrt? Wirtschaftswoche, 14. August 2015.
  16. ↑ «Es geht darum, dass es den Menschen besser geht». Interview mit Monika Schnitzer. faz.net, 8. September 2015.
  17. ↑ https://econ-female-researchers.org/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |abruf= (можливо, |access-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |sprache= (можливо, |language=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |titel= (можливо, |title=?) (довідка)