Ассенсьйон Есківель Ібарра

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Есківель, а друге (материне) прізвище Ібарра.
Ассенсьйон Есківель Ібарра
ісп. Ascensión Esquivel
Прапор
Прапор
 15-й Президент Коста-Рики
8 травня 1902 — 8 травня 1906
Попередник: Рафаель Іглесіас Кастро
Наступник: Клето Гонсалес Вікес
 
Народження: 10 травня 1844(1844-05-10)
Рівас, Нікарагуа
Смерть: 15 квітня 1923(1923-04-15) (78 років)
Сан-Хосе, Коста-Рика
Країна: Коста-Рика
Партія: civic virtued
Шлюб: Adela Salazard
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ассенсьйон Есківель Ібарра (ісп. Ascensión Esquivel Ibarra; 10 травня 1844 — 15 квітня 1923) — костариканський політик, п'ятнадцятий президент Коста-Рики.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився на території сучасного Нікарагуа в родині Хосе Марії Есківеля й Антонії Ібарри.

Вперше був одружений з Ермінією Боса (пом. 1894), яка народила дочку Ортензію, але та померла в дитинстві. 21 грудня 1899 року Есківель одружився вдруге з Аделою Саласар (1869—1907), дітей від того шлюбу не було. 4 грудня 1909 року 65-річний Есківель одружився втретє з сестрою своєї померлої дружини Крістіною Саласар, дітей вони також не мали. Натомість вони вдочерили Флору, онуку племінниці донни Крістіни.

Юнаком оселився в Коста-Риці та став костариканцем за народженням завдяки Конституції 1869 року, що надала такий статус тим, хто жив у провінції Гуанакасте до 1858 року. Вже набагато пізніше він отримав титул почесного консула Нікарагуа в Коста-Риці. Був членом масонської ложі Коста-Рики, але згодом її залишив[1].

Закінчив юридичний факультет Університету Санто-Томас та 27 серпня 1874 року став суддею Верховного суду. Вважався одним з найвидатніших правників країни. Впродовж багатьох років був професором юридичного факультету, а також секретарем Літературного наукового товариства Коста-Рики.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Впродовж деякого часу був змушений жити в еміграції через свою опозиційну позицію до режиму президента Томаса Ґвардії Ґутьєрреса.

Обіймав низку державних посад, зокрема був суддею з кримінальних справ, членом адміністрації міста Сан-Хосе, посла Коста-Рики в Нікарагуа (1885), міністра закордонних справ (1885—1886 і 1887—1888), посла Коста-Рики у Гватемалі. Від травня до серпня 1889 року виконував обов'язки президента Республіки. Того ж року був кандидатом на пост президента, але зазнав поразки від Хосе Хоакіна Родрігеса Селедона. Від 1894 до 1898 року був третім заступником президента. Обіймав посаду повноважного посла Коста-Рики у Колумбії (1896).

Президентство

[ред. | ред. код]

За результатами виборів, що відбулись у квітні 1902 року, його було обрано на посаду президента Республіки. Його врядування характеризувалось значною суворістю й ефективною економічною політикою. Було досягнуто прогресу в будівництві залізниці до Тихого океану, видано тексти Національного гімну, написані Хосе Марією Селеноном Бренесом, оприлюднено кримінально-процесуальний кодекс 1906 року.

Однак авторитет Есківеля серйозно постраждав, коли на виборах 1906 року він призупинив окремі гарантії громадянських прав, вигнав лідерів опозиційних партій з країни і тим самим забезпечив перемогу Клето Гонсалеса Вікеса.

Подальша діяльність

[ред. | ред. код]

Представляв Коста-Рику на III Панамериканській конференції, що відбулась у Ріо-де-Жанейро 1907 року, та був одним із членів комісії, що розробила проєкт Конституції 1917 року, а з 1917 до 1920 року обіймав посаду президента Верховного суду.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Martínez Esquivel, Ricardo. Masones y su participación política en Costa Rica (1865—1899) [Архівовано 21 червня 2015 у Wayback Machine.] 9° Congreso Centroamericano de Historia. Número especial de Diálogos. Revista electrónica de Historia 2008. ISSN 1409—469

Література

[ред. | ред. код]
  • Bonilla, Harold H. (1985). Los presidentes (ісп.) . Editorial Texto. ISBN 978-9977-29-016-4. Процитовано 12 березня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]