Бурейська ГЕС
| Бурейська ГЕС | |
|---|---|
 | |
50°16′14″ пн. ш. 130°18′47″ сх. д. / 50.270555555556° пн. ш. 130.31305555556° сх. д.  | |
| Країна |  Росія |
| Стан | діюча |
| Річка | Бурея |
| Каскад | Бурейський |
| Початок будівництва | 1978 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 2003—2007 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 2010 МВт |
| Середнє річне виробництво | 7100 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | греблева |
| Розрахований напір | 103 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | радіально-осьові |
| Кількість та марка турбін | 6хРО140/0942-В-625 |
| Витрата через турбіни | 6х359,7 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 6хСВ 1313/265-48УХЛ4 |
| Потужність гідроагрегатів | 6х335 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна гравітаційна |
| Висота греблі | 140 м |
| Довжина греблі | 736 м |
| Шлюз | немає |
| ЛЕП | 220 кВ та 500 кВ |
| Власник | «РусГідро» |
| Сайт | bureya.ru/en/basic/ |
  Бурейська ГЕС | |
| Мапа | |
 | |
 Бурейська ГЕС у Вікісховищі  | |
Бурейська ГЕС — найбільша ГЕС на Далекому Сході Росії. Розташована на річці Бурея, в Амурській області у селища Талакан. Водосховище ГЕС розташоване на території двох суб'єктів федерації — Амурської області і Хабаровського краю. Є верхнім ступенем Бурейського каскаду ГЕС. Маючи встановлену потужність 2010 МВт, Бурейська ГЕС входить до десятки найбільших гідроелектростанцій Росії. Станом на 2011 рік, Бурейська ГЕС виведена на повну потужність, у 2014 році введена у постійну експлуатацію. Власником Бурейської ГЕС є ВАТ «РусГідро»[1].
Основні споруди Бурейської ГЕС розташовані на річці Бурея в Талаканському створі, розташованому в 174,5 км від гирла Буреї. Найближча станція залізниці, Бурея Забайкальської залізниці знаходиться в 80 км[2].
У районі Бурейського гідровузла характерна верхньопалеозойська гранітна інтрузія, з пухкими відкладеннями неоген - четвертинного віку. Кількість і величина тріщин і мікротріщин в зазначених гранітах варіюється, але в цілому, їх водопроникність низька. Вторинні зміни в породі спостерігаються в незначній мірі, в основному це руйнування мінералів всередині гірських порід через тектонічні рухи і вивітрювання. Зазначені граніти, в основному, мають монолітний зовнішній вигляд і постійний мінеральний і петрографічний склад. На лівому схилі, в районі примикання греблі, виявлено пляму баготорічномерзлих порід[3].
Гідровузол розташований в межах єдиного тектонічного блоку. Виявлені розривні порушення підрозділяються на зони III, IV і більш високих порядків. У створі гідровузла переважно поширені тектонічні зони і великі тріщини північно-західного простягання, в основному, крутоспадні[3]. Фонова сейсмічність становить 8 балів при повторюваності 1 раз на 10 000 років.
Площа водозбору Буреї в створі Бурейської ГЕС становить 65 200 км². Середньобагаторічна витрата води річки в створі ГЕС — 866 м³/с, річний об'єм стоку — 27,4 км³, модуль стоку — 13,3 л/(с·км²). Живлення Буреї на 70% складається з сезонних мусонних дощів, у весняно-осінній період через ворота проходять від 3 до 15 короткочасних паводків з підйомом води до 14 м. Максимальна витрата води під час паводку спостерігалася в річці 7 червня 1972 і становила 14 500 м³/с, мінімальна — 7 серпня 1954 (195 м³/с). Максимальний розрахунковий паводок забезпеченістю 1% становить 18 600 м³/с[4][5][6].
Клімат в районі розташування ГЕС поєднує в собі риси мусонного і різко континентального . У зимові місяці встановлюється морозна і ясна погода, сніговий покрив невеликий. Середньорічна температура в районі ГЕС негативна (-3,5° С). Середньомісячна температура липня дорівнює +19 ° С (абсолютний максимум дорівнює +41° С), а в січні складає -31° С (абсолютний мінімум дорівнює -57° С). Заморозки спостерігаються протягом усього теплого часу року, за винятком липня. Перехід температур через 0° відбувається в середині жовтня та квітня[4][5].
Бурейська ГЕС — потужна високонапірна гідроелектростанція пригребельного типу. Конструктивно споруди ГЕС поділяються на греблю, будівлю ГЕС, відкритий розподільний пристрій (ВРП) і будівля елегазового комплектного розподільчого пристрою (КРПЕ). У гідровузлі відсутні суднопропускні споруди , у зв'язку з чим річкові судна через нього проходити не можуть. Нижче гідроелектростанції ведеться будівництво її контррегулятора — Нижньобурейської ГЕС потужністю 320 МВт, що становить з Бурейською ГЕС єдиний технологічний комплекс. Бурейська ГЕС і Нижньобурейська ГЕС спроектовані інститутом «Ленгідропроект» [4][7]. Будівництво Нижньобурейської ГЕС дозволить зняти всі обмеження в режимі роботи Бурейської ГЕС, забезпечуючи допустимі режими зміни рівня води в нижній течії Буреї і в середній течії Амура[8].
Будівництво ГЕС почалося у 1978, закінчилося у 2007. Склад споруд ГЕС:
- бетонна гравітаційна гребля завдовжки 744 м і заввишки 140 м, що складається зі станційної греблі довжиною 144 м, водозливної греблі завдовжки 180 м, і глухих частин греблі (лівобережної глухої частини завдовжки 195 м і правобережної глухої частини завдовжки 225 м.
- Машинний зал має довжину 150 м і ширину 33,1 м, монтажний майданчик — довжину 36 м.
- Максимальний статичний напір — 122 м
Судопропускних споруд ГЕС не має.
Проектна потужність — 2010 МВт, встановлена — 2010 МВт, середньорічне вироблення — 7,1 млрд кВт·год. У будівлі ГЕС встановлено 6 радіально-осьових гідроагрегатів потужністю по 335 МВт, що працюють при робочому напорі 103 м. Напірні споруди ГЕС (довжина напірного фронту 0,719 км) утворюють Бурейське водосховище площею 740 км², повним об'ємом 27,4 км³. При створенні водосховища було затоплено 72 га сільгоспугідь. [9]
Електростанція спроектована інститутом «Ленгідропроект».
- ↑ РАО ЕЭС окончательно сдало в эксплуатацию Бурейскую ГЭС. РИА Новости. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 10 вересня 2011.
- ↑ Юркевич и др., 2004, с. 3.
- ↑ а б Юркевич и др., 2004, с. 4.
- ↑ а б в Юркевич и др., 2004.
- ↑ а б Двуреков, 2010, с. 198.
- ↑ Заполнение Бурейского водохранилища до уровня, необходимого для пуска первого гидроагрегата, близко к завершению. РусГидро. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 19 вересня 2011.
- ↑ Карта объектов. Ленгидропроект. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 19 вересня 2011.
- ↑ Гинзбург М. В. Нижнебурейская ГЭС // Гидротехническое строительство. — 2007. — № 6. — ISSN 0016-9714.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 18 серпня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Офіційний сайт філії Бурейська ГЕС ВАТ «РусГідро». РусГидро. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 18 вересня 2011.
- Опис Бурейської ГЕС на сайті інституту «Ленгідропроект». Ленгидропроект. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 18 вересня 2011.