Біоефектор

Біоефектор (англ. bioeffector) — це життєздатний мікроорганізм або активна природна сполука, яка безпосередньо чи опосередковано впливає на продуктивність рослини й у такий спосіб потенційно може зменшити застосування добрив та пестицидів в рослинництві[1].

Типи

[ред. | ред. код]

Біоефектори мають безпосередній або опосередкований вплив на продуктивність рослин через вплив на функціонування або активацію біологічних механізмів, зокрема тих, що перешкоджають взаємодії «ґрунт-рослина-мікроб»[2]. На відміну від звичайних добрив та пестицидів, ефективність біоефекторів не ґрунтується на значному безпосередньому надходженні мінеральних поживних речовин рослин, як в неорганічній, так і в органічній формі.

  • Продукти, що використовуються:
    • Мікробні залишки,
    • Продукти компостування та бродіння,
    • Екстракти рослин та водоростей.
  • Біоефекторні препарати (біоагенти) як готові препарати застосовуються:
    • з метою стимулювання росту рослин (біостимулятори),
    • щоб поліпшити засвоєння поживних речовин рослиною (біодобрива),
    • щоб захистити рослини від патогенних мікроорганізмів та шкідників (засоби біологічного контролю),
    • або загалом, щоб підвищити врожайність; вони можуть містити один або кілька біоефекторів разом з іншими речовинами[3].
  • Добре зарекомендували себе біоефектори з задокументованими позитивними результатами на польовому рівні:
    • штами бульбочкових бактерій для інокуляції ґрунту або насіння як передумова симбіотичної азотфіксації під час впровадження нових бобових видів або сортів;
    • позитивні ефекти інокуляції мікоризою для ґрунтів з (тимчасово) низьким потенціалом природної мікоризації коренів;
    • достатня мікоризація посилює поглинання поживних речовин (Р) та води та підвищує стійкість до патогенних грибів.
  • Подальші механізми позитивного впливу біоефекторів на ріст рослин, що постулюються — обіцяють високий потенціал для збереження ресурсів через зменшення використання добрив та пестицидів:
    • активна мобілізація поживних речовин через виділення кислот і карбоксилатів (наприклад, Р-мобілізація),
    • виділення сидерофорів/хелатів, які мобілізують мікроелементи (наприклад, Fe3+),
    • відновлення мікроелементів з менш розчинних окиснених у високорозчинні відновлені форми (наприклад, Fe3+ до Fe2+, Mn4+ до Mn2+),
    • асоціативна/несимбіотична азотфіксація, захисний антагонізм до рослинних патогенів,
    • підсилення мікоризної інфекції та росту та стимулювання гормональних ефектів.

Дослідження та публічне поширення

[ред. | ред. код]

Під акронімом Біоефектор Європейський Союз підтримує дослідження біоефекторів під керівництвом Гоенгаймського університету.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Minutes of the 6th International Symposium Plant Protection and Plant Health in Europe, May 2014 Braunschweig, Germany (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
  2. ↑ V. Römheld, G. Neumann (2006): The Rhizosphere: Contributions of the soil-root interface to sustainable soil systems. In: N. Uphoff, N., N. A. S. Ball et al. (Hg.), Biological Approaches to Sustainable Soil Systems, S. 92–107, CRC-Press, Oxford, UK.
  3. ↑ Bakonyi N., Donath S., Weinmann M., Neumann G., Müller T., Römheld V. (2008): Assessing commercial bio-fertilisers for improved phoshorus availability. Use of rapid screening tests. Jahrestagung der Deutschen Gesellschaft für Pflanzenernährung 2008

Посилання

[ред. | ред. код]