Вершик Анатолій Мойсейович

Вершик Анатолій Мойсейович
Народився28 грудня 1933(1933-12-28)[1]
Ленінград,РРФСР
Помер14 лютого 2024(2024-02-14)[2] (90 років)
Санкт-Петербург, Росія
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьматематик, викладач університету
Alma materЛенінградський державний університет (1956)[3]
Галузькомбінаторика, алгебра, лінійне програмування, механіка, теорія ймовірностей[4], теорія міри[4], математика[4], теорія представлень[4], динамічні системи[d][4], ергодична теорія[4] і геометрія[4]
ЗакладСанкт-Петербурзьке відділення математичного інституту РАН
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук (1974)
Науковий керівникАкілов Гліб Павлович
Аспіранти, докторантиSergey Fomind
Dmitry Buragod
Nikolai Mnevd
Alexander Barvinokd
Anna Erschlerd
Andrei Aleksandrovich Lodkind[3]
Natalia Tsilevichd[3]
Wolfgang Temel'td[3]
Alexandr Livshicd[3]
Sergei V. Kerovd[3]
Vadim Adol'fovich Kaimanovichd[3]
Vladimir Gershkovicd[3]
Piotr Sporyshevd[3]
Nikita Sidorovd[3]
Victor Arzumaniand[3]
Sergei Karpushevd[3]
Uri Balded[3]
Ol'ga Granichinad[3]
Michail Zakharevichd[3]
Yuri Yakubovichd[3]
Grigorii Pushkarevd[3]
Alexander Grigor'evich Kachurovskiid[3]
Fedor Petrovd[3]
Pavel Pavlovich Nikitind[3]
Alexey Rafailovich Minabutdinovd[3]
ЧленствоЄвропейська академія[5]
Американське математичне товариство[6][7]
МатиEva Lyusternikd
ДітиАнна Верщик
Нагороди
CMNS: Вершик Анатолій Мойсейович у Вікісховищі

Анатолій Мойсейович Вершик (* 28 грудня 1933, Ленінград, РРФСР — 14 лютого 2024) — російський математик, доктор фізико-математичних наук, головний науковий співробітник Санкт-Петербурзького відділення математичного інституту РАН, президент Санкт-Петербурзького математичного товариства з 1998 по 2008 роки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Мати — Люстерник Єва Яківна (1904–1991), відомий сходознавець-індолог, історик російсько-індійських відносин, професор. Батько — Вершик Мойсей Менделевич (1904–1992), викладач політекономії (згодом завідувач кафедри політекономії в Ленінградському інституті інженерів зв'язку).

З 1944 вчився в 222-й школі, яку закінчив в 1951 з медаллю, і вступив на математико-механічний факультет Ленінградського університету, який закінчив з відзнакою в 1956, відмовився від пропозиції вступити до аспірантури і влаштувався на роботу в один з нових обчислювальних центрів, де займався в основному прикладними задачами. Через два роки вступив до аспірантури математико-механічного факультету; науковий керівник — Г. П. Акілов. Був учнем професорів В. А. Рохліна, Л. В. Канторовича, Г. П. Акілова та Д. К. Фаддєєва.

В 1963 захищає кандидатську дисертацію. З 1962 — асистент математико-механічного факультету ЛДУ, з 1966 — доцент, в 1974 захищає докторську дисертацію. В 1985 — професор математико-механічного факультету ЛДУ. В 1992 переходить на роботу в Санкт-Петербурзьке відділення математичного інституту РАН, де очолює лабораторію обчислювальної математики і теорії зображень, зберігаючи одночасно посаду професора ЛДУ; з 2002 — головний науковий співробітник математичного інституту, одночасно — завідувач лабораторією теорії зображень та динамічних систем.

В 2007 — лауреат Премії Гумбольдта.

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

У березні 2014 року, після російської інтервенції в Україну, разом з рядом інших відомих діячів науки і культури Росії висловив свою незгоду з політикою російської влади в Криму. Свою позицію вони виклали у відкритому листі[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Некролог А. М. Вершику — The Institute for Information Transmission Problems of Russian Academy of Sciences.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Vershik_Anatoly
  6. ↑ http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
  7. ↑ http://www.ams.org/news?news_id=1680
  8. ↑ Звернення ініціативної групи з проведення Конгресу інтелігенції «проти війни, проти самоізоляції Росії, проти реставрації тоталітаризму» і лист діячів культури на підтримку позиції Володимира Путіна по Україні та Криму. // novayagazeta.ru. 13.03.2014. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 2014-3-16.