Владислав Умінський

Владислав Умінський
пол. Władysław Umiński
Ім'я при народженні	Władysław Jan Umiński
Народився	10 листопада 1865(1865-11-10) Пшедеч
Помер	31 грудня 1954(1954-12-31) (89 років) Варшава ·пневмонія
Поховання	Повонзківський цвинтар
Громадянство	Російська імперія→ Польща
Національність	поляк
Діяльність	прозаїк, поет
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Мова творів	польська
Роки активності	1891–1954
Напрямок	проза
Жанр	фантастичний роман, повість, оповідання, науково-популярні твори
Magnum opus	«Позаземні світи»
Нагороди	Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Владислав Умінський у Вікісховищі

Владислав Ян Умінський (пол. Władysław Jan Umiński, 10 листопада 1865(18651110), Пшедеч — 31 грудня 1954, Варшава) — польський письменник-фантаст та автор книжок для дітей та молоді, а також публіцист та популяризатор науки. За подібність у сюжетах літературних творів письменника часто називають польським Жулем Верном.^[1][2] Разом із Єжи Жулавським, Антонієм Ланге та Стефаном Грабінським вважається основоположником наукової фантастики в польській літературі.^[3][4]

Біографія

Владислав Умінський народився в невеликому містечку Пшедеч в убогій міщанській сім'ї. Його батько походив із зубожілої шляхетської родини, та був художником, який імовірно не мав постійного джерела прибутків, мати майбутнього письменника працювала вчителькою. У сім'ї, крім Владислава, було ще троє дітей.^[3][4] У зв'язку із значною фінансовою скрутою у 1874 році сім'я Умінських переїжджає до Ченстохови, а пізніше до Варшави, де розпочав навчання у гімназії. У цей момент помирає його батько, залишивши сиротами чотирьох дітей. Але Владислав Умінський продовжує навчання в школі, найбільше приділяючи увагу літературі та географії, а також захоплюючись конструюванням різних технічних новинок. У 19 років він уперше сконструював діючу модель літака.^[3]

Після завершення навчання в гімназії Умінський проходить військову службу, а пізніше вступає на природничий факультет Санкт-Петербурзького університету.^[1] Після завершення навчання він деякий час працював у лабораторії музею промисловості та сільського господарства у Варшаві, в якому деякий час співпрацював із Марією Склодовською. Пізніше Умінський заробляв на життя складанням книжкових каталогів у бібліотеці Варшавської політехніки, а також у компанії з буріння артезіанських свердловин.^[4] Також Владислав Умінський співпрацював із виданнями «Tygodnik Ilustrowany» (в якому вів рубрику «Z ruchu naukowego»), «Kurier Codzienny», «Wędrowec», «Wieczory Rodzinne», «Tygodnik Mód i Powieści», «Kurier Warszawski», «Prawda», «Czytelnia dla Wszystkich», у яких публікував свої перші твори.^[3][4] Ще в 1889 році Умінський став одним із засновників аероклубу у Варшаві.^[5][4] До цього гуртка належав також відомий польський художник, винахідник та авіатор-аматор Чеслав Танський.^[6] Згідно даних частини джерел, саме Умінський є автором польського терміну для позначення літака — «samolot».^[2][4] Одночасно Владислав Умінський публікував власні літературні твори та науково-популярні книжки.^[3][2][4] Одночасно письменник багато подорожував, що допомагало йому в роботі над новими творами.^[7]

Після Першої світової війни Владислав Умінський продовжує співпрацю із варшавськими друкованими виданнями, одночасно працюючи спочатку в міністерстві внутрішніх справ, а пізніше в управлінні кінематографії.^[4][5] З початком Другої світової війни Умінський виїхав із Варшави разом із дружиною і донькою до Мілянувка, де й пережив окупацію Польщі. У післявоєнний час він повертається до столиці. Проте в 1946 році від лейкозу помирає його єдина дочка, а в 1950 році помирає дружина. Це призвело до того, що письменник майже припинив літературну діяльність. Останні роки життя він провів у самотності. Помер Владислав Умінський 31 грудня 1954 року від пневмонії.^[3] Похований письменник на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.^[4][5]

Літературна творчість

Владислав Умінський розпочав писати літературні твори ще навчаючись у гімназії, і його першим опублікованим твором стало оповідання «З Корсики» (пол. Z Korsyki), опубліковане у журналі «Przyjaciel Dzieci» у 1880 році.^[1][3] Проте повноцінним початком його літературної діяльності вважається 1891 рік, коли вийшов друком його перший роман «Переможці океану» (пол. Zwycięzcy oceanu).^[2][1] У творчості Владислава Умінського переважають мотиви пригодницької літератури, розповіді про подорожі^[3][1], у тому числі й до полюсів Землі.^[7] Проте найбільш відомим Умінський став завдяки своїм науково-фантастичним творам, за що він названий одним із засновників польської наукової фантастики, а також польським Жулем Верном.^[1][7] Тематика його творів часто співпадала із тематикою французького письменника, подібними часто є й назви цих творів, зокрема «П'ять тижнів на повітряній кулі» Верна і «Повітряною кулею до полюса» (пол. Balonem do bieguna) Умінського, «Двадцять тисяч льє під водою» Верна і «У глибинах океану» (пол. W głębinach oceanu) Умінського, «Навколо світу за вісімдесят днів» Верна і «Літаком навколо світу» (пол. Samolotem dookoła świata) Умінського.^[2][3] Основною відмінністю творчості Умінського від творчості Верна є те, що французький письменник писав виключно для дорослих, а польський письменник писав свої твори переважно для дітей і молоді. Також характерною особливістю творчості Умінського є те, що його твори мають виразно національний польський характер, і головними героями в них часто виступають поляки.^[2][3] Після Першої світової війни письменник дещо зменшив кількість нових творів, причиною чого стало розчарування науково-технічним прогресом у післявоєнний час. Умінський у своїй пізній творчості більше висвітлював теми міжпланетних подорожей та контактів із іншопланетними цивілізаціями. Після Другої світової війни він видав лише один твір — роман «Позаземні світи» (пол. Zaziemskie światy), який і став його останнім закінченим твором.^[2][3] Останній твір, над яким працював письменник — «Світ за тисячу років» (пол. Świat za lat tysiąc) — так і залишився незавершеним.^[4][5]

Особисте життя

Владислав Умінський був одружений, у подружжя була одна дочка. Дочка Владислава Умінського померла в 1946 році від лейкозу. У 1950 році померла дружина Умінського.^[3]

Нагороди

У 1952 році указом президента ПНР Болеслава Берута Владислав Умінський нагороджений офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі.^[8]

Твори

• Переможці океану" (пол. Zwycięzcy oceanu, 1891)
• Повітряною кулею до полюса (пол. Balonem do bieguna, 1894)
• Подорож без грошей (пол. Podróż bez pieniędzy, 1894)
• У незнані світи (пол. W nieznane światy, 1895)
• Мандрівний острів (пол. Wędrowna wyspa, 1895)
• У країні людожерів (пол. W kraju ludożerców, 1896)
• У пустелях Австралії (пол. W pustyniach Australii, 1896)
• На хвилях Атлантики (пол. Na falach Atlantyku, 1897)
• Від Варшави до Ойцова (пол. Od Warszawy do Ojcowa, 1897)
• Громи і блискавиці. Наукові бесіди (пол. Pioruny i błyskawice, Pogadanki naukowe, 1897)
• Що повинна знати освічена людина про електрику (пол. Co człowiek wykształcony o elektryczności wiedzieć powinien, 1899)
• Подорож навколо світу пішки (пол. Podróż naokoło świata piechotą, 1899)
• Подорож навколо Варшави (пол. Podróż naokoło Warszawy, 1901)
• Таємничий вимпел і флібустьєри (пол. Tajemnicza bandera i flibustierowie, 1901)
• Білий мандарин (пол. Biały mandaryn, 1903)
• Лісова людина (пол. Człowiek leśny, 1903)
• На вершинах (пол. Na szczytach, 1904)
• Що слід знати про електрику. Популярний виклад (пол. Co należy wiedzieć o elektryczności, Wykład popularny, 1905)
• Вигнанці (пол. Wygnańcy, 1906)
• У чорній безодні (пол. W czarnej otchłani, 1908)
• Пригоди малого австралійця (пол. Przygody małego Australijczyka, 1910)
• У канадських лісах (пол. W puszczach Kanady, 1910)
• У країні, де сходить сонце (пол. W krainie wschodzącego słońca, 1911)
• Літаком навколо світу (пол. Samolotem naokoło świata, 1911)
• Про електрику — популярний виклад (пол. O elektryczności – wykład popularny, 1911)
• Кривавий хліб (пол. Krwawy chleb, 1912)
• Сини лісу (пол. Synowie puszczy, 1912)
• Хрест і півмісяць (пол. Krzyż i półksiężyc, 1913)
• Після краю (пол. Po kraju, 1913)
• Сучасне освітлення (пол. Oświetlenie współczesne, 1903)
• Чарівний корабель (пол. Czarodziejski okręt, 1916)
• Кривава доля (пол. Krwawa dola, 1918)
• Військові пригоди (пол. Przygody wojenne, 1918)
• У глибинах океану (пол. W głębinach oceanu, 1920)
• Пригоди підводного човна та інші оповідання (пол. Przygody łodzi podwodnej i inne opowiadania, 1925)
• Під польським прапором на автомобілі навколо світу (пол. Pod flagą polską samochodem naokoło świata, 1929)
• Позаземні світи (пол. Zaziemskie światy, 1948)

Примітки

1. Władysław Umiński — zapomniany «polski Verne» [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
2. Władysław Umiński, zapomniany wizjoner: Polak, któremu zawdzięczamy nazwę samolotu [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
3. Okruchy biografii — Władysław Umiński [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
4. Władysław Umiński — «Pod polską flagą samochodem naokoło świata» [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
5. Władysław Umiński: polski Verne — wspomnienie pisarza [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
6. Lucyna Smoleńska, Mieczysław Sroka: Wielcy znani i nieznani, rozdz. „Polski Ikar (1863-1942)”. Warszawa: Wydawnictwo Radia i Telewizji, 1988, ss. 166-172.  (пол.)
7. WŁADYSŁAW UMIŃSKI — ZAPOMNIANY POPULARYZATORPRZYRODY OBSZARÓW POLARNYCH [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
8. Текст Указу^{[недоступне посилання]} (пол.)

Посилання

• Владислав Умінський на сайті encyklopediafantastyki.pl (пол.)

Біографії   Література   Фантастика   Наукова фантастика   Польща