Галактичний квадрант

Осі галактичної системи координат, які ділять Галактику на квадранти.

Галактичний квадрант — один із чотирьох кругових секторів у галактики Чумацький Шлях.

Пронумеровані квадранти та сектори сузір'їв.
Зоряні карти квадрантів з позначеними найбільшими зорями.

Квадранти в галактичній системі координат

[ред. | ред. код]

У сучасній астрономії галактичні квадранти визначаються на основі галактичної системи координат. За центр системи координат вибирається Сонце, а не Галактичний центр. Це зумовлено тим практичним міркуванням, що спостерігач знаходиться саме в Сонячній системі.

Квадранти позначаються порядковими номерами. Якщо дивитися з північного галактичного полюса і відраховувати кути від променя, який йде від Сонця до центру Галактики, то квадранти визначаються наступним чином (де l — галактична довгота):

  • 1-й галактичний квадрант – 0° ≤ l ≤ 90°[1]
  • 2-й галактичний квадрант – 90° ≤ l ≤ 180°[2]
  • 3-й галактичний квадрант – 180° ≤ l ≤ 270°[3]
  • 4-й галактичний квадрант – 270° ≤ l ≤ 360°[4]

Сузір'я, згруповані за галактичними квадрантами

[ред. | ред. код]
Сузір'я, згруповані в галактичні квадранти (N/S, 1–4)
Квадрант Сузір'я (зодіакальні сузір'я виділено жирним шрифтом)
1-й північний 7 (Ліра, Геркулес, Змія, Північна Корона, Змієносець, Лебідь, Волопас)
1-й південний 11 (Стрілець, Козоріг, Водолій, Малий Кінь, Дельфін, Стріла, Орел, Лисичка, Мікроскоп, Щит, Південна Риба)
2-й північний 8 (Цефей, Дракон, Мала Ведмедиця, Гончі Пси, Велика Ведмедиця, Рись, Верблюд, Візничий)
2-й південний 10 (Риби, Овен, Телець, Андромеда, Кассіопея, Кит, Персей, Трикутник, Ящірка, Пегас)
3-й північний 9 (Близнята, Рак, Лев, Малий Пес, Секстант, Гідра, Єдинорог, Компас, Малий Лев)
3-й південний 9 (Оріон, Ерідан, Різець, Заєць, Живописець, Голуб, Великий Пес, Корма, Піч)
4-й північний 12 (Діва, Терези, Скорпіон, Волосся Вероніки, Ворон, Чаша, Вовк, Центавр, Косинець, Південний Хрест, Насос, Вітрила)
4-й південний 22 (Циркуль, Муха, Телескоп, Південний Трикутник, Райський Птах, Хамелеон, Південна Корона, Павич, Індіанець, Журавель, Октант, Скульптор, Фенікс, Сітка, Золота Риба, Столова Гора, Тукан, Летюча Риба, Кіль, Жертовник, Гідра, Годинник)

Видимість квадрантів із Землі

[ред. | ред. код]
Галактична, екліптична та екваторіальна системи координат, спроектовані на небесну сферу.

Через орієнтацію Землі відносно галактичної площини, 2-й галактичний квадрант переважно видно лише з північної півкулі, а 4-й — переважно з південної півкулі.

Можна приблизно визначити межі квадрантів, знайшовши на небі сузір'я, які лежать в площині Галактики на границях між квадрантами[5]:

В культурі

[ред. | ред. код]

Давня традиція поділу видимого неба на чотири частини передує сучасним визначенням чотирьох галактичних квадрантів. Стародавні месопотамські тексти говорять про «чотири сторони всесвіту» та «чотири сторони неба»[6], а біблійна Книга пророка Єремії повторює цю фразеологію: «І на Елам наведу чотири вітри з чотирьох кінців неба» (Єремія, 49:36).

Зоряний шлях

[ред. | ред. код]
Докладніше: Галактичний квадрант (Зоряний шлях)

Галактичні квадранти в «Зоряному шляху» розділені чотирма галактичними меридіанами, проведеними відносно центра Галактики[7]. Це схоже на систему, яку використовують астрономи, однак за центр поділу вибране не Сонце, а центр Галактики, що робить систему менш геоцентричною. Замість використання порядкових номерів, «Зоряний шлях» позначає квадранти грецькими літерами Альфа, Бета, Гамма та Дельта.

Радіоастрономічний огляд CGPS (Canadian Galactic Plane Survey, канадський огляд галактичної площини) створив радіокарту Галактики на основі квадрантів «Зоряного шляху», жартуючи, що «CGPS в основному займається кардасіанцями, тоді як SGPS (Southern Galactic Plane Survey, південний огляд галактичної площини) зосереджується на ромуланцях»[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ THE BEGINNINGS OF RADIO ASTRONOMY IN THE NETHERLANDS [Архівовано 2010-09-19 у Wayback Machine.]. Journal of Astronomical History and Heritage. 2006
  2. ↑ Kiss, Cs; Moór, A; Tóth, L. V (2004). Far-infrared loops in the 2nd Galactic Quadrant. Astronomy & Astrophysics. 418: 131—141. arXiv:astro-ph/0401303. Bibcode:2004A&A...418..131K. doi:10.1051/0004-6361:20034530.
  3. ↑ M. Lampton et al. An All-Sky Catalog of Faint Extreme Ultraviolet Sources The Astrophysical Journal Supplement Series. 1997
  4. ↑ Thomas Wilson; Kristen Rohlfs; Susanne Huettemeister (2008), Tools of Radio Astronomy, Springer Science & Business Media, с. 347, ISBN 978-3-540-85121-9
  5. ↑ Galactic Coordinates. Thinkastronomy.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 17 серпня 2010.
  6. ↑ Michalowski, Piotr (2010), masters of the Four Corners of the Heavens: Vies of the Universe in Early Mesopotamian Writings, у Raaflaub, Kurt A.; Talbert, Richard J. A. (ред.), Geography and Ethnography: Perceptions of the World in Pre-Modern Societies, The ancient world: comparative histories, т. 3, John Wiley and Sons, с. 147–168 [153], ISBN 978-1-4051-9146-3
  7. ↑ Okuda, Michael; Okuda, Denise; Mirek, Debbie (1999). The Star Trek Encyclopedia. Pocket Books. ISBN 978-0-671-53609-1.
  8. ↑ Plan Views of the Milky Way Galaxy. The Canadian Galactic Plane Survey. Ras.ucalgary.ca. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 19 серпня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]