Гласинац (серб. Гласинац / Glasinac), також відомий як Гласинацьке плато (серб. Гласиначка висораван) або Гласинацьке поле (серб. Гласиначко поље) — плато на території громади Соколац у східній частині Республіки Сербської, в Романії. Площа поверхні становить 22 км2, довжина 7 км, висота над рівнем моря 800 м.
У минулому Гласинац був точкою перетину найважливіших шляхів, що проходили долинами річок Босна і Дрина. Складається з великих лук і пасовищ, характерних для східної частини Боснії, основою яких є тверді непроникні породи. Плато оточене хвойними лісами і вершинами Романії, Боговички, Градини, Рабра, Црни-Врха, Копита і Крателя. На плато багато археологічних знахідок, наприклад, середньовічний некрополь на місці сучасного містечка Црквина[ru] поряд з кордоном з Підроманією[sr] (за переказами, раніше там була церква з цвинтарем). Надгробки в Црквині мають різноманітну форму з різним орнаментом.
Гласинац — археологічна знахідка європейського значення, відома з кінця XIX століття. Дослідження, розпочаті на Гласинацькому полі (1886—1891), згодом розширилися до річок Прачі[sr] і Дрини. Під час розкопок знайдено близько 50 доісторичних міст і понад 1200 курганів і могильників, сконцентрованих у групи та некрополі. З курганів найвідомішими є Таліне, Лазе, Кусаче, Чаворине, Потпечине, Читлук, Маравичі, Планє, Брезьє, Іліяк, Русановичі, Госиня, Осово, Бранковичі, Сєверско, Претежан. З міст виділяються Кусаче[sr], Кошутиця[sr], Кадича Брдо[sr], Іліяк, Лозник та багато інших. Дослідження проводили археологи Джордже Стратимирович[sr], Чиро Трухелка, Вейсил Чурчич і Франьо Фіала, а в наш час — Боривой Чович і Б. Говедариця.
Хронологію Гласинацького плато склали Алоїз Бенац і Боривой Чович.
Безпосередньо Гласинацька культура займає значно більшу площу: включає Південно-Західну Сербію, Східну Герцеговину та Чорногорію. На півночі й у центрі Албанії межує з культурою Маті.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |