Джованні Бона де Боліріс

Джованні Бона де Боліріс
Old map of venetian Cattaro (actual Kotor), when Giovanni Bona de Boliris wrote poems on the city
Народився1520(1520)
Котор
Помер1570(1570)
Котор
ПідданствоМонако Монако
Діяльністьпоет
Сфера роботипоезія[1]
Alma materПадуанський університет[2]
Мова творівлатина[2]
Жанрсонет
Magnum opusDescriptio Ascriviensis urbisd[3][1]

Джованні Бона де Боліріс(1520, Котор — 1570, Котор) — поет-гуманіст, який писав латиною та італійською мовою.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Джованні Бона де Боліріс народився в Которі (наразі належить Чорногорії). Навчався в Університеті Падуї, де вивчав право.

У 1551 році переїхав жити до Неаполітанського королівства. Створював поезію з іншими представниками доби Відродження. Італійською мовою написав низку сонетів, присвячених Джованні д'Арагони, герцогині Паліяно.

Джованні Бона де Боліріс помер у місті Котор у 1570 році. У 1585 році, через 13 років після його смерті, був опублікований його вірш латинською мовою на честь Котора, який він написав, живучи в Тоскані.

Творчість

[ред. | ред. код]

Джованні Бона де Болірі писав свої італійські та латинські вірші як Джованні Бона, Йоханнес Бона та Іоанна Бонна.

Найвідомішим його твором є "Опис міста затоки та міста Каттарог", вірш із 331 латинських екзаметрів, за допомогою яких він прославив Катар та інші місцевості казкової затоки в сучасній Чорногорії.

Робота була опублікована в Лукці, в Тоскані, у 1585 році домініканським монахом Рагузаном Серафіно Раззі, в додатку до його «Історії Раугії».

Бона де Боліріс підтримував тісні стосунки з літературними колами Італії, зокрема, з поетами, зібраними навколо двору Неаполя.

Коли Жироламо Русчеллі у 1551 році зібрав поетичні тексти для антології на честь Джованни д'Арагони, герцогині Паліяно, прекрасної наполітанської дружини Асканіо Колонни, він запропонував включити також твори Бона де Боліріс з Катара. Поет приєднався до ініціативи, був надрукований у виданій Венеції в 1554 р. збірці під заголовком «Храм Божественної леді місіс Джованні д'Арагони, зроблений найніжнішими духами і на всіх основних мовах світу» .

Диспут

[ред. | ред. код]

Існує суперечка про те, до якої літератури належить Джованні Бона-Болірі: до хорватської, чорногорської та сербської чи італійської літератури. Його твори були написані в італійському форматі латиною.[4]

Сербські та хорватські історики включають письменника у власні національні літератури, змінюючи відповідно його ім'я на «Іван Болиця» та «Іван Бунич». Сонет поета увійшов до першої італійської антології вже в 1555 році, чотирма століттями раніше.

Нещодавно відомий хорватський есеїст Слободан Просперов Новак, президент «Хорватського центру клубу перу», написав у книзі, що "« Іван Боліца залишається вічно пронумерованим у хорватській літературній історії».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  2. ↑ а б Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
  3. ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
  4. ↑ коментарі Скотті до «хорватських латиністів» (італійською мовою). Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 28 травня 2020.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Gelcich, Giuseppe. Memorie storiche sulle bocche di Cattaro. Zara, 1880.
  • Paulucci, Luigi. Le Bocche di Cattaro nel 1810. Edizioni Italo Svevo. Trieste, 2005.
  • Randi, Oscar. Dalmazia etnica, incontri e fusioni. Tipografie venete. Venezia, 1990.
  • Rheubottom, David. Age, Marriage, and Politics in Fifteenth-Century Ragusa. Oxford University Press, Oxford, 2000.