Доля (міфологія)

До́ля — участь, доля у різних значеннях; у слов'янській міфології цей термін уособлював щасливий життєвий шлях, вдачу. Вважалося, що Доля була даром богів, силою, даною ними людині для подолання життєвих труднощів. Доля з'являлася у момент народження і супроводжувала людину до смерті, у великій мірі впливаючи на її життя та особистість. Доля дається людині передусім матір'ю, обумовлена родом, предками і визначається рожаницями^[1]^[2].

Спочатку саме слово "бог" мало значення "доля". У слов'янських міфологічних та фольклорних текстах поряд з доброю Долею як персоніфікацією щастя виступають ще зла (нещасна, лиха) доля, недоля, лихо, судома, нещастя, біда, нужда, злидні — як втілення поганої долі.

Повір'я про Долю пов'язані передусім з осмисленням індивідуальної (особистої, власної) долі як участі, певних переваг, благ, щастя, котрим згори наділяється людина при народженні і котре кожному наче видається з спільного, належного всьому соціуму, обсягу щастя.

Інше персоніфіковане втілення щастя — зустріч (д.-рус. устръча), протиставлення нещастю — невстрече (серб. Срећа і Несрећа у сербській народній поезії). Зустріч уявляли у вигляді красивої дівчини-ткалі, котра плете золоту нитку людської долі. Вона допомагає людям у сільськогосподарських справах та по господарству, а також у вдалих розвагах. Антитезою є Незустріч — Несреча — сива стара бабця з сумним втомленим поглядом. Несреча теж ткаля, але пряде вона занадто тонку нитку.

Етимологія

Первісне значення слова «доля» (судьба) — частина.

Прислів'я та приказки

Всяку долю Бог посилає.
Слава Богу, не без долі: збіжжя нема, так діти є!
Воля, неволя — така наша доля!
І була би доля, так немає волі.
Не у волі щастя, а у долі.

Топоніміка

Окремі дослідники вказують на існування наприкінці XIX століття гори Доля в Прибалтиці.^[3]

Див. також

Примітки

↑ ДОЛЯ — в славянской мифологии олицетворение счастливой судьбы, удачи. // Большой Энциклопедический словарь [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.]
↑ ДОЛЯ — в славянской мифологии воплощение счастья, удачи, даруемых людям божеством; первоначально само слово бог имело значение «доля». Наряду с доброй Д. как персонификацией счастья в мифологических и позднейших фольклорных текстах выступают злая (несчастная, лихая) Д., недоля, лихо, горе, злосчастие, беда, нуж(д)а, бесталаница, кручина, бессчастье, злыдни как воплощения отсутствия Д., дурной Д. // Мифы народов мира [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.]
↑ Лызлов В. История земли Варяжской Руси и борьбы русскаго народа с латинской пропагандою в пределах ея. – Вильна: типография М.Б. Жирмунскаго, 1886. – С. 54.

Література

Доля / Іванов В. В., Топоров В. М. // Міфологічний словник / гол. ред. Є. М. Мелетинський. — М. : Радянська енциклопедія, 1990. — с. 194. — ISBN 5-85270-032-0.
Доля / Левкієвська О. Є. // Слов'янські старовинності: Етнолінгвістичний словник : у 5 т. / під спільним ред. М. І. Толстого. — М. : Міжнар. відносини, 1999. — Т. 2: — с. 114–116. — ISBN 5-7133-0982-7.
Седакова О. Тема «долі» у поховальному обряді [Архівовано 4 червня 2019 у Wayback Machine.] // Дослідження в області балто-слов'янської духовної культури. — М., 1990. — с. 54–63.
Доля // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch^[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
Доля // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
Доля, у етнографії // Энциклопедический словник Брокгауза і Ефрона : у 86 т. (82 т. і 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Szyjewski A. Religia Słowian. — Kraków: Wydawnictwo WAM, 2004. — ISBN 83-7318-205-5.

Посилання

Байбурин А. К. Лекція «Категорія долі (минуле і сучасне)» з циклу «Символіка етнографічних реалій російської культури»
Среча [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.] (drevnerus.ru)
Ілюстрація [Архівовано 14 липня 2017 у Wayback Machine.] Віктора Королькова «Доля і Недоля»

[1] ДОЛЯ — в славянской мифологии олицетворение счастливой судьбы, удачи. // Большой Энциклопедический словарь [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.]

[2] ДОЛЯ — в славянской мифологии воплощение счастья, удачи, даруемых людям божеством; первоначально само слово бог имело значение «доля». Наряду с доброй Д. как персонификацией счастья в мифологических и позднейших фольклорных текстах выступают злая (несчастная, лихая) Д., недоля, лихо, горе, злосчастие, беда, нуж(д)а, бесталаница, кручина, бессчастье, злыдни как воплощения отсутствия Д., дурной Д. // Мифы народов мира [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.]

[3] Лызлов В. История земли Варяжской Руси и борьбы русскаго народа с латинской пропагандою в пределах ея. – Вильна: типография М.Б. Жирмунскаго, 1886. – С. 54.

[1]

[2]

[3]