| Експлорер-5 | |
|---|---|
| Основні параметри | |
| COSPAR ID | EXPLR5 |
| NORAD ID (TLE) | F00028 (мапа) |
| Виготівник | Лабораторія реактивного руху (англ. Jet Propulsion Laboratory) |
| Оператор | Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (англ. Defense Advanced Research Projects Agency, DARPA) |
| Тип апарата | вивчення Землі |
| Штучний супутник | Землі |
| Обертів | 0 |
| Дата запуску | 24 серпня 1958 06:17:22 UTC |
| Ракета-носій | Юпітер-Сі (Джуно-1) |
| Космодром | Мис Канаверал, СК-5 |
| Технічні параметри | |
| Маса | 17,24 |
| Розміри | довжина 2,03 м, діаметр 0,15 м |
| Прилади | |
| Прилади | два Лічильника Гейгера-Мюллера, п'ять температурних датчиків, акустичний датчик, детектор мікрометеоритів. |
«Експло́рер-5» (англ. Explorer 5 — дослідник) — американський науковий космічний апарат за програмою «Експлорер», ідентичний «Експлореру-4»[1]. Запуск невдалий.
Після відокремлення перший ступінь ракети-носія «Юпітер-Сі» зіштовхнувся з блоком верхніх ступенів, змінивши напрям їхнього польоту, тому апарат не вийшов на орбіту.
16-й запуск 1958 року, 11-й невдалий. 19-й у світі космічний апарат. 12-й невдалий у світі запуск. 13-й науковий апарат, десятий американський, 12-й невдалий. 16-й цивільний запуск, 12-й американський. 15-й американський апарат, 12-й цивільний.
Апарат циліндричної форми мав прилади для першого детального вимірювання заряджених частинок (протонів і електронів), які потрапили до радіаційних поясів Землі. Відсік приладів монтувався у верхній частині четвертого ступеня, і виводився на орбіту разом із ним, тому в різних джерелах наводиться різна маса супутника, яким можуть вважати весь ступінь. У польоті апарат мав обертатися зі швидкістю 750 обертів за хвилину навколо довгої осі і цим стабілізуватися.
Дані мали передаватися двома групами антен: передавач потужністю 60 мВт із частотою 108,03 МГц використовував антену Герца, що складалась із двох скловолоконних щілинних антен у корпусі супутника; передавач потужністю 10 мВт із частотою 108 МГц використовував чотири гнучкі антени, розташовані хрестовиною і випрямлені внаслідок обертання апарата[2].
Оскільки був доступним невеликий простір і вимагалась невелика маса, розроблялись і виготовлялись прості і високонадійні прилади з використанням транзисторів із германію і кремнію.
Ззовні відсік приладів був розфарбований білими і темнозеленими смугами для створення пасивного температурного контролю.