Ернеста Бізі | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Ernesta Legnani Bisi | ||||
![]() | ||||
Народження | 18 червня 1788 Мілан, Austrian Lombardyd, Австрійська імперія ![]() | |||
Смерть | 13 листопада 1859 (71 рік) | |||
Мілан, Сардинське королівство, Італія ![]() | ||||
Країна | Італія[1] ![]() | |||
Жанр | портрет ![]() | |||
Навчання | Академія Брери ![]() | |||
Діяльність | гравірувальниця, художниця ![]() | |||
Роки творчості | 1808[2] — 1859[2] | |||
У шлюбі з | Giuseppe Bisid ![]() | |||
Діти | Antonietta Bisid і Fulvia Bisid[3] ![]() | |||
| ||||
![]() ![]() | ||||
Ернеста Леньяні Бізі (італ. Ernesta Legnani Bisi; 18 червня 1788, Мілан, Австрійська імперія — 13 листопада 1859, Мілан) — італійська художниця і гравер.
Народившись у Мілані, вона стала студенткою Академії Брери, де навчалася під керівництвом Джузеппе Лонгі. Була визнана блискучою ученицею і отримала премію в 1810 році за дизайн Академії. У 1811 році вийшла заміж за Джузеппе Бізі з Генуї, художника і професора Академії, від якого мала п'ятеро дітей.
Була рішучою прихильницею об'єднання Італії. та подругою багатьох жінок карбонаріїв, таких як художниця Б'янка Мілезі. У своєму вірші «Dodes sonitt all'abaa Giovan» Карло Порта згадував її: «È in tra i donn la Milesi, la Legnana» («Серед жінок, Мілезі, Леньяна»).
У своїй художній діяльності Бізі присвятила себе переважно портретам. У техниці гравюри на міді вона відтворила п'ять творів італійських художників Франческо Франча, Марко д'Оджіоно, Джакомо Каведоне, Якопо Пальма та Паріс Бордоне для Пінакотеки Брера в Мілані, а також портрети видатних італійців Марії Гаетани Аньєзі, Вітторії Колонни та Джованні Баттіста Монтеджіа. Виконувала також портрети аквареллю.
Дві її дочки також стали художницями: Антуанетта (1813—1866) і Фульвія (1818—1911).