Еццеліно II да Романо

Еццеліно II да Романо
італ. Ezzelino da Romano
Еццеліно II да Романо
Еццеліно II да Романо
Еццеліно розповідає про свої давні подвиги ченцям в монастирі
Попередник: Еццеліно I да Романо
Наступник: Еццеліно III да Романо
синьйор Онара
1189 — 1199
синьйор Романо-д'Еццеліно
1189 — 1221
подеста Тревізо
1191 — 1193
подеста Верони
1200 — 1221
подеста Віченци
1211 — 1221
 
Народження: ХІІ ст.
Романо-д'Еццеліно
Смерть: 1235(1235)
монастир Кампезе біля Бассано-дель-Граппа
Релігія: католицька церква
Рід: Еццеліні
Батько: Еццеліно I да Романо
Мати: Аурія ді Баоне
Шлюб: Аделаїда дельї Альберті ді Мангона
Діти: Еццеліно III да Романо і Alberico da Romanod

Еццеліно II да Романо, відомий також як Еццеліно Чернець (італ. Ezzelino da Romano; ?, Романо-д'Еццеліно — 1235, монастир Кампезе біля Бассано-дель-Граппа) — військово-політичний діяч середньовічної Італії. Роки його правління відмічені постійними інтригами, змовами та війнами проти головного суперника – Аццо VI д’Есте[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Еццеліно II да Романо був сином Еццеліно I да Романо. У 1199 році падуанці захопили і розграбували родове гніздо Еццеліні — замок Онара. Після цього резиденція Еццеліно II була перенесена до Романо-д'Еццеліно. У 1209 році Еццеліно II да Романо підтримав імператора Священної Римської імперії Оттона IV, від якого у 1211 році він отримав у володіння Бассано-дель-Граппа[2]. Саме за допомогою Еццеліно II да Романо імператору вдалося взяти Верону, марку Тревізо та стратегічно важливі дороги на Кремону. Але остаточно розбити сили Ломбарської ліги імператорському війську так і не вдалося[3]. Втім, Еццеліно II да Романо був призначений імперським вікарієм.[1]. У 1212 році він все-таки розбив біля Верони війська ломбарців, які очолював його давній супротивник Аццо VI д’Есте, який загинув у тому бою. У 1214 році Еццеліно II да Романо воював з Венеційською республікою[4]. У 1191-1193 роках був подестою в Тревізо, з 1200 року – у Вероні, а з 1211 року – у Віченці. У 1221 пішов у монастир, розділивши свої володіння між синами – Еццеліно та Альберіко[1][5]. Помер у монастирі в 1235 році.

Родина

[ред. | ред. код]

Еццеліно II да Романо був одружений чотири рази:

  1. Агнеса д’Есте (1167) — дочка Обіццо I д’Есте та Софії да Лендінара.
  2. Спронелла Далесманні (117- 1199) — дочка Долеманно Долеманні.
  3. Сесилія д'Абано – спадкоємиця графа Манфредо д'Абано.
  4. Аделаїда дельї Альберті ді Мангона — дочка графа Мангони.

Від цих чотирьох шлюбів Еццеліно мав багато дітей, серед яких:

  • Силіція
  • Пальма Новелла
  • Емілія (одружена з Альберто Конті)
  • Софія
  • Еццеліно III да Романо
  • Альберіко да Романо
  • Кунігерда[6]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • The New Cambridge Medieval History (Vol. 5 The rise of the signori, 1999), Cambridge University Press, c.1198-c.1300, ISBN 978-0521362894
  • Rapisarda, Mario (1965). La signoria di Ezzelino da Romano. Udine.
  • Verci C. «Storia degli Ecelini», v.1-3 Venezia 1841
  • Fasoli G. «Studi Ezzeliniani», Bologna 1965.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Angelo Gambella. Ezzelino da Romano. www.storiaonline.org. Архів оригіналу за 27 жовтня 2009. Процитовано 24 жовтня 2018.
  2. ↑ Storia e Wargame. web.infinito.it. Процитовано 1 листопада 2018.
  3. ↑ Yevhen Kukhar, Irina Yurchak. You books. Эрнст Вист. Фридрих II Гогенштауфен (англ.). You-books.com. The biggest library. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  4. ↑ Storia e Wargame. web.infinito.it. Процитовано 24 жовтня 2018.
  5. ↑ EZZELINO III DA ROMANO in "Federiciana" (італ.). www.treccani.it. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 23 липня 2017.
  6. ↑ NORTHERN ITALY 1100-1400. fmg.ac. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 29 серпня 2018.