Йожеф Буденц | |
---|---|
нім. Josef Budenz ![]() | |
![]() | |
Народився | 13 червня 1836[1][2][3] або 13 (25) червня 1836[4] ![]() Расдорф, Фульда, Кассель, Гессен, Німеччина[5] ![]() |
Помер | 15 квітня 1892[1][2][3] (55 років) або 15 (27) квітня 1892[4] (55 років) ![]() Будапешт, Австро-Угорщина[5] ![]() |
Поховання | Керепеші[6] ![]() |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Діяльність | бібліотекар, викладач університету ![]() |
Alma mater | Геттінгенський університет ![]() |
Галузь | мовознавство ![]() |
Заклад | Будапештський університет ![]() |
Вчителі | Теодор Бенфей ![]() |
Членство | Петербурзька академія наук Угорська академія наук Російська академія наук ![]() |
![]() ![]() |
Йожеф Буденц (нім. Josef Budenz; 13 червня 1836, Расдорф — 15 квітня 1892, Будапешт) — німецький мовознавець; член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук.
Займався в Марбурзі і Геттінгені класичною філологією; але незабаром, завдяки Теодору Бенфею, присвятив себе переважно порівняльному вивченню індуської та німецької мов.
У Геттінгені ознайомився спочатку з угорською мовою, а потім був введений роботами Антона Боллера з питань угорської та споріднених з нею фіно-угорської та алтайської мовами в нову, ще мало досліджену область порівняльного мовознавства. У 1858 році подався до Угорщини, щоб перш за все ґрунтовно вникнути в індивідуальні особливості мов алтайської групи, і при цьому зайнявся вивченням інших мов її, взявшись спершу саме за тюркські мови, а потім за найближчі до угорського — фінно-угорські.
У 1868 році він почав читання в Будапештському університеті з порівняльного алтайського і угро-угорському мовознавства, а в 1872 році заснував спеціальну кафедру цього предмета. У тому ж році стояв біля витоків лінгвістичного журналу Magyar Nyelvőr («Угорська мова»).