† Ктенаканти | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ктенаканти (Ctenacanthiformes) — ряд вимерлих хрящових риб, близьких до справжніх акул. Існували з середини девону до кінця пермі.
Переважно хижі акули (деякі — склерофаги з тупими зубами). Нейрокраній розширений в області орбіт і потилиці, Ростра немає (череп погано відомий у більшості видів). Зуби кладодонтні (з центральною вершиною і симетричними додатковими зубчиками з боків) або пірамідальні; у деяких — тиснучі. Зуби закріплюються в щелепах монолітними рядами, співчленовуючись один з одним виступами і западинами біля кореня. Ребра не вапнуються. Парні плавці невеликі, грудний — унісеріальний, є метаптеригіальна вісь. Відзначається подібність будови грудного плавця з плавниками сучасних акул. Два спинних плавці, з великими шипами. Власне, за плавниковим шипом групу і було описано, більшість представників також відомі по плавникових шипах. Плавникові шипи довгі, злегка зігнуті назад. Довжина шипа може досягати 30 см. Поверхня шипів орнаментована, іноді несе зубчики, дистальна частина (яка виступала над шкірою) покрита ортодентином (емаллю). Великі зубчики можуть бути на задній поверхні шипа. Передній плавник часто менший за розміром, його шип більш зігнутий і направлений назад більш полого, радіалій в передньому плавці може і не бути. В обох спинних плавцях є великі базальні пластинки. Маленький анальний плавець наближений до хвостового. Хвостовий плавець півмісяцевий, симетричний, верхня лопать без радіалій. Луска ктенакантного типу.
Група в цілому погано відома. Типовий рід Ctenacanthus був виділений Луї Агассисом в 1835 році на підставі великого плавникового шипа (C. major) з раннього карбону Англії. Не менше 20 видів з девону — пермі всіх материків були віднесені до цього роду. Кладодонтні зуби, які відносять до роду Cladodus, відомі з тих же відкладень, зазвичай пов'язували з ктенакантами, але в останні 40 років з'ясувалося, що такі зуби характерні для багатьох палеозойських акул. Відомий відбиток майже повного скелета дрібної акули з раннього карбону Шотландії, що має ктенакантові шипи («Ctenacanthus» costellatus), але її череп не зберігся. У 1936 році з раннього карбону Шотландії була описана досить велика (близько 2 м завдовжки) акула Goodrichthys з кладодонтним озубленням і ктенакантовими шипами. Втім, шипи гудрихтіса глибоко занурені в тіло і майже не виступають на поверхню. Тим не менш, їх орнамент подібний з орнаментом типового виду ктенаканта. Відбиток передньої частини тіла ктенакантової акули відомий з девону Огайо (C. clarki). З пізньої пермі Німеччини описано відбитки тіла некрупної ктенакантової акули з давлячими зубами (Wodnika striatula). Нарешті, відбитки дрібного ктенаканта, якого відносять до описаного по зубах виду Cladodus occidentalis, відомі з карбону Небраски. Останній вид зараз виділяють в особливий рід Glikmanius.
До ряду включають три — чотири родини:
Кілька родів включають до ряду, але не відносять ні до жодної з родин:
Ктенаканти вели різноманітний спосіб життя. Види з типово кладодонтними зубами харчувалися, ймовірно, якоюсь слизькою здобиччю (подібна форма зубів у сучасних піщаних акул). Такою здобиччю могли бути безраковинні головоногі, конодонти, черв'яки та ін. Відомі раковини плаваючих конулярій, пошкоджені зубами кладодонтних акул. У «Ctenacanthus» costellatus в шлунку були залишки дрібних риб. Форма тіла видає в ктенакантах пелагічних хижаків. Цікаво, що серед ктенакантів досить багато прісноводних видів. Види з давлячими зубами харчувалися донними і пелагічними молюсками й ракоподібними.
Ктенаканти були предками іншої важливої групи акул — гібодонтів. Зв'язок ктенакантів з сучасними акулами не настільки очевидний, але самі ранні ктенаканти могли бути предками справжніх акул.