Кустодіо Гарсія Ровіра

Кустодіо Гарсія Ровіра
Прапор
Прапор
Член Тріумвірату Сполучених Провінцій Нової Гранади
21 січня — 17 серпня 1815 року
Попередник: Тріумвірат у складі:
Наступник: Антоніо Вільявісенсіо
Прапор
Прапор
4-й Президент Сполучених Провінцій Нової Гранади
30 червня — 10 липня 1816 року
Попередник: Ліборіо Мехія
Наступник: Фернандо Серрано
 
Народження: 2 березня 1780(1780-03-02)[1]
Букараманга, Колумбія
Смерть: 8 серпня 1816(1816-08-08)[1] (36 років)
Богота, Колумбія
Причина смерті: вогнепальна рана
Країна: Колумбія
Освіта: Saint Thomas Aquinas Universityd і St. Bartholomew Major Colleged

Хосе Кустодіо Каетано Гарсія Ровіра (ісп. José Custodio Cayetano García Rovira; 2 березня 1780 — 8 серпня 1816) — південноамериканський політик, член урядового Тріумвірату й четвертий президент Сполучених Провінцій Нової Гранади.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1780 року в Букараманзі. Вивчав філософію, цивільне право й теологію в коледжі Святого Варфоломія в Санта-Фе-де-Боготі. Також навчався в Університеті Святого Фоми Аквінського, де вивчав живопис і музику, а згодом отримав ступінь у царині витончених мистецтв. 29 квітня 1809 року здобув докторський ступінь у галузі права, після чого Королівська авдієнсія Боготи офіційно визнала його адвокатом. Пізніше він отримав посаду професора в альма-матер, де викладав алгебру, тригонометрію, філософію, метафізику й етику. Пристрасть до навчання зробила Кустодіо Гарсию Ровіру помітною постаттю в світських салонах Боготи, де він отримав прізвисько «El Estudia» («Студент»).

Після революційних подій літа 1810 року Ровіра брав участь у діяльності новоствореного уряду, а в серпні став адвокатом Апеляційного трибуналу Боготи. Після утворення в Тунсі Конгресу Сполучених Провінцій Нової Гранади він перебрався туди, отримавши звання лейтенанта армії Тунхи. 25 липня 1812 року за результатами загальних виборів здобув пост губернатора провінції Сокорро.

Після перемог над роялістами в жовтні 1814 року в Сполучених Провінціях Нової Гранади було створено орган виконавчої влади — Тріумвірат, до складу якого був обраний Кустодіо Гарсія Ровіра, однак у зв'язку з тим, що він так і не підтвердив своєї участі, 1815 року його замінив генерал Антоніо Вільявісенсіо.

В 1815—1816 роках іспанські війська почали відновлювати іспанську королівську владу в Новій Гранаді. 2 червня 1816 року президент Хосе Фернандес Мадрид, який тікав від іспанських військ, прибув до Попаяна, та заявив Постійному законодавчому комітету Конгресу, що там зібрався, про свою відставку. Комітет призначив президентом Кустодіо Гарсію Ровіру, до прибуття якого обов'язки президента мав виконувати віцепрезидент Ліборіо Мехія. Війська під командуванням Мехії зазнали поразки від іспанців, і до моменту, коли він передав Гарсії президентські повноваження, від республіканських військ уже майже нічого не лишилось. Невдовзі Гарсію та Мехію схопили іспанські військовики. 8 серпня 1816 року Кустодіо Гарсія Ровіра був страчений у Боготі, а його тіло було повішено для залякування жителів з табличкою «Гарсія Ровіра, студент, розстріляний за зраду» (ісп. García Rovira, el estudiante, fusilado por traidor).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література

[ред. | ред. код]
  • Cacua Prada, A. (1983). Custodio García Rovira, el estudiante mártir. Complemento a la Historia Extensa de Colombia, N- 5. Academia Colombiana de Historia. Bogotá: Plaza & Janés
  • Díaz Díaz, Os. (1964). La Reconquista Española. Historia Extensa de Colombia, Vol. vi, tomo 1: 1815-1817. Academia Colombiana de Historia. Bogotá: Ediciones Lerner
  • Mutis Duran, F. "Reseña biográfica del señor Custodio García Rovira, antiguo Presidente de las Provincias Unidas de la Nueva Granada". Estudio (Bucaramanga), N 70, pp. 229248
  • Restrepo Saenz, J,M. (1958). "Custodio García Rovira". Boletín de Historia y Antigüedades, Vol. xlv, N- 519-521, pp. 3-44

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Rodrigo, Llano Isaza (березень 2002). HECHOS Y GENTES DE LA PRIMERA REPUBLICA COLOMBIANA (1810-1816). [1]. Biblioteca Luis Ángel Arango. Архів оригіналу за 9 серпня 2007. Процитовано 9 січня 2020.