Ламахолот

Ламахолот
група юнаків ламахолот
Самоназваата-ламахолот
Кількістьбл. 300 тис. осіб (2010)[1]
АреалІндонезія Індонезія: провінція Східна Нуса-Тенґара
Расасуміш південних монголоїдів з меланезійцями
Близькі домангараї, сика
Моваламахолот, ларантука
Релігіякатолицизм, протестантизм, іслам, традиційні вірування

Ламахолот або солорці (індонез. Suku Lamaholot) — народ в Індонезії, одна з корінних етнічних груп східного Флореса.

Поділяються на субетнічні групи: солорці, адонарці, ларантуки, левотобі, кеданги та ін. Рівень їхньої консолідації є невисоким.

Поширення та чисельність

[ред. | ред. код]
Мапа розселення народів острова Флорес

Ламахолот живуть на сході острова Флорес та розташованих на схід від нього менших островах Солор, Адонара, Лембата (Ломблен). В адміністративному плані це округи Східний Флорес (індонез. Kabupaten Flores Timur) та Лембата (індонез. Kabupaten Lembata), провінція Східна Нуса-Тенґара. Кеданги розселені в межах районів Омесурі (індонез. Omesuri) та Буясурі (індонез. Buyasuri) на сході острова Лембата.

Район розселення ламахолотів належить до острівної вулканічної зони із серією вершин і низкою вулканів, серед яких найпомітнішим є стратовулкан Левотобі із двоголовою вершиною. Більша частина території вкрита луками, решта — це чагарникові зарості з вузькими рівнинами на узбережжі та уздовж берегів річок. Деякі річки наповнюються водою лише в сезон дощів. Рослинність варіює від луків до великих дерев на пагорбах, на прибережних пляжах є вкраплення пальм та евкаліптів.

Серед жителів узбережжя є багато моряків, рибалок, торговців. Ці групи населення відзначаються високим рівнем мобільності, багато їх часто перебуває за межами своєї етнічної території.

За різними оцінками чисельність ламахолот становить 150—200 тис. осіб.[2] У межах провінції Східна Нуса-Тенґара ламахолот (солорці) в 2010 році налічували 284 105 особи (6,08 % населення провінції)[1]. Офіційна статистика Індонезії зараховує ламахолот до числа народів Східної Нуса-Тенгари. Разом 2010 року їх чисельність в межах провінції становила 3 793 242 особи, а по всій Індонезії — 4 184 923 особи[1].

Мова — ламахолот, належить до малайсько-полінезійської групи австронезійської сім'ї. Вона споріднена з іншими мовами острова Флорес. Включає велику кількість діалектів, що об'єднуються з 3 групи: західну, яка має найбільшу кількість носіїв, а також центральну (південна Лембата) та східну (центральна Лембата). Деякі діалекти, зокрема адонара, іле-апе, лабелекан-мінгар, ламалера, ламатука, левоеленг, левотобі, левука, пайнара, іноді виділяють як окремі мови[3]. Окремо стоїть діалект кеданг на сході острова Лембата.

На острові Флорес ламахолот також розмовляють мовою ларантука, що є діалектом малайської мови.

Релігія

[ред. | ред. код]

Більшість віруючих — католики, але є також прибічники протестантизму, мусульмани-суніти, частина зберігає традиційні вірування[4]. Поширення католицизму тісно пов'язане з добою португальського панування в регіоні.

Традиційні культи — культи божеств (верховне божество Лера-Вулан-Танах Екан — «Сонце-Місяць-Земля»),[5][6] культи померлих (ніту), шаманство.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Aris Ananta, Evi Nurvidya Arifin, M. Sairi Hasbullah, Nur Budi Handayani, Agus Pramono. Demography of Indonesia's Ethnicity. Institute of Southeast Asian Studies, 2015. ISBN 978-981-4519-87-8 (англ.)
  2. Nishiyama, Kunio; Kelen, Herman (2007). A Grammar of Lamaholot, Eastern Indonesia: The Morphology And Syntax of The Lewoingu Dialect. Lincom Europa. ISBN 978-3-89586-714-9.
  3. Bima-Lembata Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2024. Ethnologue: Languages of the World. Twenty-seventh edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version
  4. Lamaholot people. Joshua Project. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 16 вересня 2014.
  5. Wayan Agus Purnomo (21 листопада 2015). WISATA PANTAI: Legenda Naga Kepala Tujuh di Laut Flores. Tempo. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
  6. Urte Undine Frömming (2006). Naturkatastrophen: kulturelle Deutung und Verarbeitung. Campus Verlag. ISBN 35-933-8004-8.