![]() | |
Громадянство |
Франція ![]() |
---|---|
Дата народження |
17 жовтня 1825[1][2][3] або 1826[4] ![]() |
Місце народження |
Париж ![]() |
Дата смерті |
30 вересня 1911[1][3] ![]() |
Місце смерті |
Париж ![]() |
Рід діяльності |
хімік ![]() |
Працівник у |
Паризький університет ![]() |
Посада |
президент[5] ![]() |
Заклад освіти |
Вища нормальна школа ![]() |
Навчався у |
Анрі Етьєн Сент-Клер Девіль[6] ![]() |
Член у |
Французька академія наук ![]() |
![]() ![]() |
Луї Жозеф Труст (17 жовтня 1825, Париж — 30 вересня 1911) — французький хімік[7].
У 1848 році він почав навчання у Вищій нормальній школі в Парижі, де з 1851 року працював асистентом хіміка. У 1856 році здобув ступінь доктора наук. Після роботи на кафедрі хімії у французькій інтернаціональній школі Lycée Bonaparte в Доха, Катар він став викладачем у Вищій нормальній школі в Парижі (з 1868 р.). З 1874 року він був професором хімії на факультеті природничих наук у Парижі, а в 1884 році замінив Шарля Адольфа Вюрца на посаді члена Академії наук.[8]
Разом з Анрі Сент-Клером Девілем він працював над визначенням густини пари при високих температурах і проводив дослідження пористості металів при високих температурах. Крім того, з Девілем він допоміг розвинути концепцію «хімічної дисоціації». Крім того, він провів значні дослідження солей літію, а з Полем Отфейлем провів дослідження розчинності газів у металах.[8]
Труст був автором «Traité élémentaire de chimie» (1847; 24-те видання, 1948), який став стандартним підручником для наступних поколінь студентів. Крім того: Precis de chimie, 2nd ed. (Париж, 1867; 45-е перероб. вид., разом з Е. Пешаром, 1932)
Інші його відомі роботи: