Мастильниця сійна

Мастильниця сійна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Мастильниця (Madia)
Вид:
M. sativa
Біноміальна назва
Madia sativa
Molina, 1782

Мастильниця сійна (Madia sativa) є видом квіткової рослини з родини складноцвітих, поширених у частинах західної Північної та Південної Америки.

Поширення

[ред. | ред. код]

Ареал включає захід Північної Америки (США, Канада) й захід Південної Америки (Аргентина, Чилі)[1]. Населяє луки, прогалини в чагарниках і лісах, порушені ділянки, береги струмків, узбіччя[2]. Вид інтродукований до Австралії, сходу США, Європи; зокрема в Україні росте на півдні[3].

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Рослини (0,3)35–100(240) см. Стебла волосаті й залозисто-запушені, залозки жовтуваті, фіолетові або чорні, бічні гілки рідко перевищують основні стебла. Листкові пластини від широколанцетних до лінійно-видовжених або лінійних, 2–18 см × 3–18(29) мм. Квіткові голови зазвичай скупчені. Філярії волосаті й залозисто-запушені. Променеві квіточки в числі (5)8–13; віночки зеленувато-жовті або інколи багряно-червоні по осі або по всій поверхні, пластинки 1.5–4 мм. Дискові квітки в числі 11–14, двостатеві, плодючі; віночки 2–5 мм, запушені; пильовики ± темно-фіолетові. Ципсели чорні або бурі, іноді плямисті, тьмяні, стислі, бездзьобі. 2n = 32[2].

Використання

[ред. | ред. код]

Насіння їстівне й багате олією, яке можна використовувати як замінник оливкової олії. Олія також використовується в миловарінні[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Madia sativa. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 06.08.2024.
  2. а б Madia sativa. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 06.08.2024.
  3. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 331.
  4. Madia sativa. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 06.08.2024.