Мемістор (не плутати з мемрістором) — електрохімічний компонент електронної техніки (хемотрон), що функціонально являє собою змінний резистор, опір якого регулюється струмом керуючого ланцюга по інтегруючому принципу.
Мемістор був винайдений в 1960 році американськими дослідниками B. Widrow і M. E. Hoff в процесі роботи над створенням штучного нейрона ADALINE.
Приріст опору вихідного ланцюга мемістора пропорційний інтегралу керуючого струму (або кількості струму, що проходить через керуючий ланцюг) . При зміні напрямку керуючого струму опір вихідного ланцюга змінюється у зворотний бік, за відсутності керуючого струму зберігається поточне значення опору. Таким чином, за своїми функціональними властивостями мемістор є одночасно і електрично керованим змінним резистором, і інтегратором, і запам'ятовуючим пристроєм, що обумовило можливість його застосування для багатьох різних цілей. Мемістори використовують не тільки при моделюванні нейронних мереж, але й у вимірювальній техніці, автоматиці і аналоговій обчислювальній техніці, як інтегруючі елементи, аналогові запам'ятовуючі пристрої, модулятори, реле часу тощо.
Мемістор являє собою мініатюрну електролітітичну комірку, один електрод якої (керуючий) зроблений з металу, здатного переходити в електроліт в результаті електрохімічного процесу, а інший (електрод зчитування) являє собою тонку плівку інертного металу або графіту, нанесену на високоомну підкладку. На обох кінцях електрода зчитування є виходи для підключення. При протіканні керуючого струму між електродами відбувається процес осаджування металу з електроліту на електрод зчитування або розчинення його на електроді (це залежить від полярності керуючого струму). У результаті опір електрода зчитування змінюється від долей Ома до сотень Ом. Потужність керуючого струму мемістора — кілька мілліватт, об'єм- кілька кубічних сантиметрів і менше. Конструктивно мемістори зазвичай виготовляють у вигляді групи на одній платі.
Існують також мемістори на твердому електроліті (йодистому сріблі).