Метамінодон
| Метамінодон | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Непарнопалі (Perissodactyla) |
| Родина: | †Amynodontidae |
| Рід: | †Metamynodon Scott & Osborn, 1887 |
| Види | |
| |
 Вікісховище: Metamynodon
| |
Metamynodon — це вимерлий рід носорогів-амінодонтів, який мешкав у Північній Америці (фауна Білої річки) та Азії з пізнього еоцену до раннього олігоцену[1], хоча сумнівне включення M. mckinneyi могло розширити їх ареал до середнього еоцену[2]. Різні види були великими, демонструючи напівводні пристосування, подібні до сучасних бегемотів, попри їх більшу спорідненість з носорогами.
Metamynodon planifrons, найбільший вид, мав довжину близько 4 метрів і вагу 1.8 тонн, і, хоча був віддаленим родичем із сучасними носорогами, виглядав більше як гіпопотам (Hippopotamus amphibius)[3]. Його передні ноги мали чотири пальці замість трьох, як у сучасних носорогів[4].
Метамінодонти зазвичай мають більші ікла, ніж інші болотяні носороги. Укорочена морда і великі ніздрі вказують на те, що метамінодон мав чіпку губу. Метамінодонти були більш брахіцефальними і мали ширше, ніж довше рило. Ніздрі були б у верхній частині морди, як у сучасного бегемота. Як і інші водні ссавці, метамінодон мав гірший нюх, ніж інші болотяні носороги. Очі були розташовані високо на черепі, щоб вони могли бачити, бувши зануреними[5][4]. Він мав зубну формулу: 3.1.3.3 / 3.1.2.3[6].
Як і інші водні ссавці, метамінодон мав невеликі нейронні шипи, що виступали вгору від грудних хребців, що вказувало на слабкі м’язи шиї, що, ймовірно, було пов’язано з плавучістю та відсутністю необхідності підтримувати голову під час занурення. Грудна клітка була широкою, а метамінодон мав бочкоподібну грудну клітку, подібну до бегемота, що могло бути або адаптацією до розширення травного тракту, або для розвитку м’язів, необхідних для запобігання перевертання у воді. М'язи ніг були великими й добре розвиненими, ймовірно, щоб докладати більше сили під час ходьби та краще пробиратися крізь багнистий ґрунт[5].
Як і інші метамінодонти, метамінодон був напівводним. Подібно до сучасного бегемота, метамінодон, ймовірно, був пасовищним, годувався травою та жорстким рослинним матеріалом вночі та перебував у воді вдень. Як і бегемоти, самці могли використовувати свої великі бивні для боротьби або для пошуку їжі на берегах річок. Вони вимерли в пізньому олігоцені[4][7].
Національний парк Бедлендс раннього олігоцену, ймовірно, являв собою потоки, що протікають через луки, лісисті галереї та савани. Метамінодон, ймовірно, був у великій кількості і обмежувався потоками[8].
- ↑ Metamynodon. Fossilworks. Архів оригіналу за 9 серпня 2022. Процитовано 13 вересня 2022.
- ↑ Wall, William P. (1989). The phylogenetic history and adaptive radiation of the Amynodontidae. У Prothero, Donald R; Schoch, Robert M. (ред.). The Evolution of perissodactyls. Oxford University Press. ISBN 9780195060393.
- ↑ Paleobiology Database: Metamynodon planifrons. Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 29 травня 2012.
- ↑ а б в Palmer, D., ред. (1999). The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals. London: Marshall Editions. с. 264. ISBN 978-1-84028-152-1.
- ↑ а б Wall, W. P.; Heinbaugh, K. L. (1999). Locomotor adaptations in Metamynodon planifrons compared to other amynodontids (Perissodactyla, Rhinocerotoidea) (PDF). National Parks Paleontological Research. 4: 8—17. Архів оригіналу (PDF) за 19 лютого 2014. Процитовано 1 вересня 2018.
- ↑ Scott, W. B.; Osborn, H. F. (1887). Preliminary Account of the Fossil Mammals from the White River Formation contained in the Museum of Comparative Zoology. Bulletin of the Museum of Comparative Zoology. с. 165—169. ISBN 978-1-248-54867-7.
- ↑ Prothero, D. R.; Schoch, R. M. (2002). Horns, Tusks, and Flippers: The Evolution of Hoofed Mammals. JHU Press. с. 258. ISBN 978-0-8018-7135-1.
- ↑ Wall, W. P.; Collins, C. M. (1998). A comparison of feeding adaptations in two primitive ruminants, Hypertragulus and Leptomeryx, from the Oligocene deposits of Badlands National Park (PDF). National Park Service Paleontological Research: 13—17.