Мирослав Жулавський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жулавський.
Мирослав Жулавський
Mirosław Żuławski
Народився16 січня 1913(1913-01-16)
Нисько, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер17 лютого 1995(1995-02-17) (82 роки)
Варшава, Республіка Польща[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняҐура-Кальварія Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоПольща Польща
Діяльністьписьменник, прозаїк, дипломат і сценарист
Alma materЛьвівський університет
Знання мовфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяПольська об'єднана робітнича партія Редагувати інформацію у Вікіданих
РідQ63532193? Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоСлавомир Жулавський
МатиМарія Вишневська
ДітиАнджей Жулавський
Нагороди
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня
Офіцер ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
IMDbID 0958560 Редагувати інформацію у Вікіданих

Мирослав Жулавський (пол. Mirosław Żuławski, 16 січня 1913(19130116), Нисько — 17 лютого 1995, Варшава) — польський письменник, прозаїк, дипломат і сценарист, батько режисера Анджея Жулавського.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Мирослав Жулавський народився 16 січня 1913(19130116) у місті Нисько.

Здобув юридичну і дипломатичну освіту у Львівському університеті Яна Казимира.

Кар'єру поета розпочав в 1934 році, друкуючись в щомісячнику «Сигнали».

Під час Другої світової війни він був вояком Союзу збройної боротьби, а згодом Армії Крайової. В останній Жулавський працював у культурному підпіллі, а також писав інформаційні бюлетені. Певний час під час німецької окупації Львова працював в Інституті висипного тифу і вірусології професора Рудольфа Вайгля.[2]

1944—1945 років був військовим кореспондентом.

Після війни став помічником головного редактора газети Rzeczpospolita.

1945—1952 і 1957—1978 років Мирослав Жулавський був на дипломатичній роботі як постійний представник Польщі в ЮНЕСКО у Парижі. Також був послом Польської Народної Республіки (ПНР) в Сенегалі і Малі. Був редактором тижневика Przegląd Kulturalny з 1952 до 1957.

1990-х років Мирослав Жулавський публікував фейлетони в Twój Styl.

Помер 17 лютого 1995 у Варшаві.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Остання Європа, оповідання, 1947
  • Три мініатюри, 1947
  • Червона ріка, роман, 1953[3]
  • Портрет ворога, 1954
  • Атлантична повість, 1954[4]
  • Тріски бамбука, 1956
  • Зіркова собака, 1965
  • Оповіді моєї дружини, 1970
  • Писане вночі, фейлетони, 1973 (розширене видання 1976 року)
  • Сімейний альбом, 1997
  • Втеча до Африки, спогади, 1983—1989

Кіносценарії

[ред. | ред. код]
  • Автобус відправляється о 6.20, консультант сценариста, 1954
  • Історія Атлантики, на його власних спогадах, 1955
  • Пісня торжествуючої любові (за Тургенєвим), 1967
  • Павончелло, 1967
  • Третя частина ночі, 1971

Цитати

[ред. | ред. код]
  • «Людям здається, що вони кращі, коли їм краще» — Мирослав Жулавський.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  2. ↑ Михайло Андрейчин, Василь Копча, Вальдемар Гальота, Малгожата Павловська. Талант і доля львівського мікробіолога, творця висипнотифозної вакцини Рудольфа Стефана Вейля (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2018. Процитовано 29 травня 2016.
  3. ↑ Жулавський, Мирослав. Червона ріка: роман / М. Жулавський. — К.: Радянський письменник, 1956. — 246 с.
  4. ↑ Мирослав Жулавский «Атлантическая повесть» [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Pisane nocą / Mirosław Żuławski. — Czytelnik, 1976 — P. 53 [Архівовано 18 березня 2018 у Wayback Machine.](пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]