Музика Камбоджі

Ронит —  бамбуковий ксилофон

Музика Камбоджі має багатовікову історію. Основу музичної культури країни становить музичне мистецтво кхмерів, свій вклад вносять музичні традиції інших народів — в'єтнамців, китайців, тямів і гірських кхмерів.

Історія

[ред. | ред. код]

З народних форм музики відомі «чапей» і «а яй». Перша з них популярна серед старшого покоління і найчастіше виконується однією людиною на камбоджійській гітарі (чапей), яка у проміжках між грою декламує тексти. Тексти пісень, як правило, присвячені моральній або релігійній тематиці. Музика у жанрі «а яй» виконується соло або дуетом чоловіка та жінки і часто має комічний характер, з широким використанням експромтів. Жанр «пленг каах» (буквально — «весільна музика») є набором традиційної музики і пісень для супроводження різних обрядів традиційного кхмерського весілля, яке триває багато днів.

Традиції кхмерської народної музики існували майже незмінними протягом століть, включно з періодом французького колоніального панування. Після одержання Камбоджею незалежності, до приходу до влади червоних кхмерів уряд країни приділяв немалу увагу розвитку національної музики. Так, у 1966 році у Пномпені було створено Інститут красних мистецтв, де проводилась підготовка професійних акторів, музикантів, танцюристів, а також збудовано концертний зал, у якому відбувалися виступи танцювальних груп інституту (як правило, для високопоставлених іноземних делегацій, дипломатичного корпусу тощо). На базі Інституту красних мистецтв також було створено оркестр, орієнтований на виконання європейської класичної музики.

У 1960-70-х роках у Камбоджі стала практикуватися і поп-музика. Найвідомішими виконавцями у цьому жанрі були естрадні співаки Сінн Сисамут і Рос Серейсотея. Але за влади червоних кхмерів культурні установи були ліквідовані, багато класичних і популярних співаків 60-70-х років убиті або відправлені у табори, а записи музики того періоду — утрачені або знищені.[1]

У 1980-х роках Кео Сурат (камбоджійський біженець, що поселився у США) і інші  камбоджійські емігранти виступали з популярними піснями, стилізованими під традиційну камбоджійську музику. У 1980-і 1990-і роки також зростала популярність музики у стилі кантрум, характерного для північних кхмерів, у сучасному аранжуванні.[2]

Австралійська хіп-хоп група Astronomy Class записала кілька пісень у виконанні співачки Как Чанті, вродженої камбоджійки.[3][4]

Інструменти

[ред. | ред. код]

Головну роль серед традиційних музичних інструментів Камбоджі займають ударні: барабани — сампхо (завезені у ПСА з арабських країн), чхайям (сільські танцюристи носять його на паску через плече, акомпануючи танцям), литаври — ско-тхом (обов'язковий інструмент для танцювальних оркестрів); гонги, які використовували під час святкових подій; у класичному камбоджійському  оркестрі є інструмент конг-тхом, який складається з 16 маленьких гонгів. Серед духових інструментів перше місце належить гобоям — пей о, пра пей, пей-пок, і флейті — кхлой; у народності пеар є інструмент, котрий складається  з 5-6 флейт, — пхла.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ringer, Greg (2002). Killing Fields. New York: Charles Scribner's Sons. с. 368—370.
  2. ↑ Cambodia : National Geographic World Music. Worldmusic.nationalgeographic.com. 17 жовтня 2002. Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 16 березня 2013.
  3. ↑ Claire Knox (21 червня 2013). The show must go on tour. The Phnom Penh Post. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 18 липня 2013.
  4. ↑ Will Jackson (2 травня 2014). 7 Questions with Shannon Kennedy. The Phnom Penh Post. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 12 травня 2014.

Література

[ред. | ред. код]
  • Frican A. and Bellan G h., Chansons cambodgiennes, L., 1921;
  • Closlier G., A propos d'art hindou et khmer, t. 2, P., 1926;
  • Coral — Rěmusat G. de, L'art khmer, P., 1940;
  • Sachs C., The history of musical instruments, N. Y., 1940;
  • Sachs C., The rise of music in the ancient world East and West, N. Y., 1943;
  • Goedes G., L'ancienne civilisation khmere, «France-Asie», Soigon, 1946, v. 1, No 8;
  • Etudes d'art et ethnologie asiatique, P., 1951;
  • Daniélon A., La musique de Cambodge et du Laos, Pondichéry, 1957.

Посилання

[ред. | ред. код]