Наша пані темряви

Наша пані темряви
англ. Our Lady of Darkness
Жанрміське фентезі
Формароман
АвторФріц Лайбер
Моваанглійська мова
Опубліковано1977
Країна США
ВидавництвоBerkley Books
Видання1977

«Наша пані темряви» (англ. Our Lady of Darkness) — роман у жанрі міського фентезі американського письменника Фріца Лайбера, виданий 1977 року. У романі виділяється три елементи: потужні автобіографічні елементи в розповіді, використання юнгівської психології, про яку йде розповідь, та детальний опис «Мегаполісоманії», вигаданої окультної науки. Спочатку був виданий у короткій формі під назвою «Проблема блідо-коричневого кольору» (журнал «Фентезі & Сайнс фікшн», лютий 1971 року).

Сюжет

[ред. | ред. код]

Події відбуваються в Сан-Франциско в 1970-х роках. Франц Вестен є письменником і редактором жанру жахів. Ще не зовсім оговтавшись від глибокої кризи через смерть молодої дружини, одного вечора, дивлячись у вікно квартири, він бачить на пагорбі перед своїм лицем зловісну фігуру. З цього момента у головного героя розпочинається справжній мегаполісоманський кошмар, пов'язаний зі старою книгою, яка відкриває таємницю існування «основних», жахливих і зрадницьких істот, для яких природним середовищем проживання є сучасний мегаполіс. Йому випадає ризикована можливість зустріти дух давно померлого божевільного мага Тібо де Кастрі та його супутницю Матір Темряви.

На початку 20 століття авантюрист де Кастрі прибуває в Сан-Франциско зі своєю таємничою привабливою супутницею. Він використовує редакторську працю Лавкрафта і видає книгу «Мегалополісоманія». Стає улюбленцем місцевої богеми, серед якої Джек Лондон, Амброз Бірс, Джорж Стерлінг та започатковує терористичну організацію для боротьби з великими будівлями магічним способом. Його складна і чудернацька магія здається богемним послідовникам невинним шарлатанством і вони втрачають до нього інтерес. Де Кастрі озлоблюється і доживає життя в різних готелях на гроші від шантажу Бірса та Стерліга. Наприкінці життя ним зацікавлюється письменник Кларк Ештон Сміт, який робить щоденник його розповідей. Коли Сміт розриває зв'язки з де Кастрі, той викрадає щоденник і дописує в нього таємне прокляття, яке включає предмети і локації в місті, розраховані щоб вбити Сміта. Однак той ніколи більше не повертається в Сан-Франциско і помирає своєю смертю.

Вестерн купує книгу і щоденник де Кастрі в букіністичному магазині та приносить у своє помешкання. Це активує умови описані в заклятті.

Автобіографічний елемент

[ред. | ред. код]

Як і головний герой Франц Вестен, Лайбер оговтується після смерті своєї дружини, яка сталася декількама роками раніше, й поринає в алкоголізм. Як і автор, Вестен є астрономом-аматором, який шукає способів знову стати частиною з оточуючим його життям й проживає за адресою (вул. Гірі, 811), де проживав Лайбер. Події роману розгортаються в реальних місцях у Сан-Франциско, включаючи Корона Гейтс та телевізійну вежу Сутро за нею. Наприкінці 2012 року шанувальники фентезі могли здійснити пішохідну екскурсію по місту, в якій включені всі основні місця роману. Деякі персонажі — це трішки змінені версії людей, які проживали в прибрежній смузі затоки в середині 1970-х років.

Юнгіанські елементи

[ред. | ред. код]

До елементів метафізики, про які розповідається в романі, відносяться часті посилання Лайбера на описані Юнгом Аніми (відкритого себе) та Тіні (прихового себе). За словами Брюса Біфілда, автора праці «Відьми розуму: критичне вивчення Фріца Лайбера» це елементи, які існували у творчості Лайбера майже з початку його кар'єри наприкінці 1930-х років. Головна відмінність «Матері темряви» полягає в тому, що, на відміну від більшості своїх попередніх робіт, посилання на ці фігури є явними, а не передбаченими, а часом підтримуються прямими цитатами.

Назва

[ред. | ред. код]

Mater Tenebrarum (англ. Our Lady of Darkness) — одна з трьох богинь долі (мойри/парки), богиня смерті (Атропа/Морта).

Персонаж взятий з ессе «Levana and Our Ladies of Sorrow» (Левана і матері смутку) збірки «Suspiria de Profundis» (Зітхання з глибини) англійського містика Томас де Квінсі.

Назва має посилання на історії з привидами Джеймса Монтегю Родса, а також на авторів фентезі / фантастики жахів, таких як Говард Лавкрафт. Ці натяки додають елемент метапрози до роману, що робить його майже таким же екзаменом та описом жаху й уяви.

Відгуки

[ред. | ред. код]

Річард А. Лупофф відзначив «Наша пані темряви» як «одну з найстрашніших, найоригінальніших і найнебезпечніших уявлень про фантастику, які я коли-небудь зустрічав[1]».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ "Lupoff's Book Week", Algol 28, 1977, p.53.

Посилання

[ред. | ред. код]