Ніна Янкович

Ніна Янкович
англ. Nina Jankowicz[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася10 березня 1989(1989-03-10) (35 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нью-Джерсі, США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнаукова працівниця, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьдезінформування Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКоледж Брін Мар і Школа дипломатичної служби Едмунда А. Волша Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська, російська[3], польська і українська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладKennan Institute for Advanced Russian Studiesd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 3172674 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтwiczipedia.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Ніна Янкович (англ. Nina Jankowicz; нар. 10 березня 1989)[4] — медіаексперт, дослідниця дезінформації. Як аналітик, журналістка та менеджер проєктів співпрацювала з багатьма провідними американськими і міжнародними організаціями, виданнями, аналітичними центрами.

Автор книжок «Як програти інформаційну війну: Росія, фейкові новини та майбутнє конфлікту» (How To Lose the Information War: Russia, Fake News, and the Future of Conflict, 2020) та «Як бути жінкою онлайн: пережити кривду і цькування та як чинити опір» (How to Be a Woman Online: Surviving Abuse and Harassment, and How to Fight Back, 2021).

Біографія

[ред. | ред. код]

Ніна Янкович навчалася в Коледжі Брін Мар, один семестр провела за програмою обміну в Санкт-Петербурзі, в РДПУ ім. Герцена. 2011 року отримала диплом бакалавра з російської мови та політології з відзнакою magna cum laude. Під час навчання захоплювалась театром і музикою, самостійно записала два музичних альбоми, співпрацювала з невеликими виданнями як репортерка, була стипендіаткою програми Poland in the Rockies.[5]

Продовжила освіту в Школі дипломатичної служби ім. Волша при Джорджтаунському університеті, спеціалізувалася на вивченні Росії, Євразії та Східної Європи (Russian, Eurasian, and East European studies). Отримала магістерський диплом у 2013 році, того ж року почала кар'єру в Національному демократичному інституті (США) як менеджерка програм підтримки демократії в Росії та Білорусі та учасниця комунікаційної команди цієї НУО.

Була відзначена вашингтонським аналітичним центром Global Interests[en] як "Rising expert". У 2016-2017 стала стипендіаткою програми Фулбрайта,[6] жила в Україні, працюючи урядовою консультанткою зі стратегічних комунікацій МЗС України.

Ніна Янкович з 2019 року є науковою співробітницею Інституту Кеннета центру Вудро Вілсона. Сфера її інтересів знаходиться на перетині демократизації та інформаційної безпеки, протидії дезінформації. Як безпекова експертка залучалась на слухання в комітетах Палати представників США,[7] Британського парламенту,[8] Європейської комісії.[9]

Книги

[ред. | ред. код]

Як програти інформаційну війну

[ред. | ред. код]

Книга How To Lose the Information War: Russia, Fake News, and the Future of Conflict вийшла друком в американському видавництві Bloomsbury та британському IBTauris 2020 року. Вона присвячена дослідженню інформаційних спецоперацій Росії в контексті втручання у вибори в США[en] із докладним аналізом п'яти кейсів: спецоперацій РФ проти Естонії, Грузії, Польщі, України і Нідерландів, Чехії.[10]

Книга привернула увагу багатьох оглядачів, авторку запросили розповісти про неї NPR,[11] Нью-Йоркер та Форбс.[10] Пітер Померанцев згадав книжку Ніни Янкович у огляді найкращих книг 2020 року для видання New Statesman.[12]

Як бути жінкою онлайн

[ред. | ред. код]

Восени з'явилась інформація про завершення роботи над другою книгою Янкович.[13] Її вихід анонсований видавництвом Bloomsbury на весну 2022 року.

Цікавинки

[ред. | ред. код]
  • За словами Ніни Янкович, її прадід, учасник польсько-української війни, отримав земельну ділянку в селі Висоцько (на той час Hallerczyn), що неподалік Бродів у Львівській області, володів млином. Скоро після вторгнення радянської армії в Польщу, в 1940 році вся велика родина Янковичів вирушила на заслання в Архангельську область. Дід Ніни приєднався до Армії Андерса і закінчив війну в Британії, де познайомився з дружиною, і в 1952 подружжя перебралося в США.[14][15]
  • Принаймні з 2013 року Ніна друкує огляди міжнародних новин з акцентом на Східній Європі під псевдонімом wiczipedia. Таке ж псевдо вона має на кількох ресурсах в інтернеті, зокрема в верифікованій обліковці у твітері.

Статті, публічні виступи

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Не зброєю єдиною: як Росія веде інформаційну війну в Польщі, Чехії, Естонії та США інтерв'ю Марії Романенко з Ніною Янкович для Громадського

Інтерв'ю Is Russian Meddling as Dangerous as We Think? для The New Yorker

Посилання

[ред. | ред. код]

Картка Ніни Янкович на сайті Центру Вілсона

Картка авторки на сайті видавництва Bloomsbury

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.wilsoncenter.org/person/nina-jankowicz
  2. ↑ https://twitter.com/i/status/1263252501828165637
  3. ↑ https://www.bloomsbury.com/us/author/nina-jankowicz/
  4. ↑ How the Biden administration let right-wing attacks derail its disinformation efforts. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 8 лютого 2023. 
  5. ↑ Nina Jankowicz — The Cosmopolitan Review (амер.). Процитовано 29 жовтня 2021. 
  6. ↑ MAERES Alumna Nina Jankowicz Awarded Fulbright-Clinton Fellowship to Ukraine. CERES (амер.). 21 червня 2016. Процитовано 30 жовтня 2021. 
  7. ↑ У комітеті палати представників США назвали протидію російським хакерам "головним боєм століття". Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 29 жовтня 2021. 
  8. ↑ Committees - UK Parliament. committees.parliament.uk (англ.). Процитовано 29 жовтня 2021. 
  9. ↑ Special Committee on Foreign Interference in all Democratic Processes in the European Union, including Disinformation. emeeting.europarl.europa.eu. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  10. ↑ а б Damiani, Jesse. To Win The Information War, We First Have To Understand What It Is—And How We’re Losing It: Book Review. Forbes (англ.). Процитовано 30 жовтня 2021. 
  11. ↑ Author Nina Jankowicz On Disinformation And Her New Book. NPR.org (англ.). Процитовано 30 жовтня 2021. 
  12. ↑ Books of the year. New Statesman (амер.). 11 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  13. ↑ Opinion | Why the Nobel Peace Prize award is a huge blow to Facebook. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 30 жовтня 2021. 
  14. ↑ Тред зі спогадами і фото в обліковому записі @wiczipedia. Twitter (укр.). Процитовано 29 жовтня 2021. 
  15. ↑ weekly, the wiczipedia (9 листопада 2019). Спогади в записі особистого блогу Cutting up our moral calling card. the wiczipedia weekly. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.