Помба́льський сти́ль (порт. Estilo pombalino) — стиль та період у розвитку португальської архітектури другої половини XVIII століття. Названий по імені видатного державного діяча помбальського маркіза Себаштіана де Карвалю, який був фактичним правителем Португалії при королі Жузе I (1750–1777) і керував відновленням країни після руйнівного Лісабонського землетрусу 1755 року.
Для стилю характерна увага до палацової та садово-паркової архітектури.
У 1755 році відбувся один з найстрашніших землетрусів за всю історію Європи. Його епіцентр знаходився в океані, в прибережній зоні Лісабона, тому від цієї катастрофи найбільше постраждала португальська столиця. Підземні поштовхи, а пізніше — пожежі, зруйнували весь район Байша. Однак не лише Лісабон, а й інші прибережні міста постраждали від землетрусу, тому в середині століття довелося заново вибудовувати значну частину країни.
Після землетрусу азулежу стали застосовувати по-новому. Місту було потрібно багато матеріалу для реконструкції, і маркіз Помбал (найбільший державний діяч при королі Жозе I) зрозумів, що кахель є достатньо дешевим, міцним та довговічним матеріалом для оздоблення будинків, що спровокувало величезний попит на плитку. Таким чином, кахлі з простими візерунками стали прикрашати багато будинків у лісабонському районі Байша. Вони стали однією з відмінних рис стилю, який, по імені маркіза Помбала, який перебудував місто після землетрусу, стали називати стиль помбальським.
Після землетрусу, який зачепив усю країну, і найбільше Лісабон, на фасадах багатьох будинків стали робити зображення святих, які повинні, на думку жителів, зберегти їх від катастроф. Такі зображення, викладені кахлями, досі можна побачити на португальських будинках.
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про архітектуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |