Поїсти, поспати, померти

«Поїсти, поспати, померти»
Äta sova dö
Команда фільму на церемонії вручення кінопремії "Золотий жук" (21 січня 2013)
Жанрдрама
РежисерҐабріела Піхлер[sv]
ПродюсерЧайна Оландер[sv]
Мартін Перссон[sv]
СценаристҐабріела Піхлер[sv]
У головних
ролях		Нерміна Лукач
Мілан Драґішіч
Джонатан Лампінен
Петер Фельт
Ружіца Піхлер
ОператорЮхан Лундборг[sv]
КомпозиторAndreas Svensson
МонтажЮхан Лундборг[sv]
Ґабріела Піхлер[sv]
ХудожникСандра Вольтерсдорф
КінокомпаніяAnagram Produktion AB
Дистриб'юторTriart Film AB
Тривалість104 хвилини
Мовашведська
боснійська
КраїнаШвеція Швеція
Рік2012
Дата виходу5 жовтня 2012
КошторисSEK 11 700 000[1]
IMDbID 2085002

«Поїсти, поспати, померти» (швед. Äta sova dö, англ. Eat Sleep Die) — шведський драматичний фільм, знятий Ґабріелою Піхлер[sv]. Альтернативна назва: «Їж, спи, помри»[1]. Стрічка є режисерським дебютом Ґабріели Піхлер[sv]. За жанром картина — артхаусна побутово-соціальна драма. Автор фокусується на безробітті, нестачі грошей, ксенофобії, імміграції. Нерміна Лукач отримала безліч нагород за головну роль у цьому фільмі[2].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Герої фільму — мусульманські емігранти: двадцятирічна Раша та її батько, які живуть в одному зі спальних районів регіону Сконе[2]. Вони були змушені залишити свою батьківщину на Балканах, де ситуація вкрай нестабільна, і в будь-який момент можна стати жертвою насильства на релігійному чи етнічному ґрунті. Родина намагається якось звести кінці з кінцями, задовольняючись будь-якою роботою і постійно животіючи в бідності[3]. Раша декілька років працювала фасувальницею на заводі, але раптово опиняється серед тих, хто потрапив під скорочення. Центр із працевлаштування «годує» їх обіцянками і вигадує безглузді заняття, які «допоможуть» у пошуку нової роботи. Незважаючи на проблеми зі здоров'ям, батько Раші змушений їхати на тимчасові заробітки до Норвегії[4].

У ролях

[ред. | ред. код]
  • Нерміна Лукач — Раша
  • Мілан Драґішіч — Батько Раші
  • Джонатан Лампінен — Ніккі
  • Петер Фельт — Петер
  • Ружіца Піхлер — Розі

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Нагороди й номінації

[ред. | ред. код]

Стрічка отримала приз глядацьких симпатій на Тижні критики Венеційського МКФ-2012[5].

На 48-й церемонії вручення премії «Золотий жук» (Guldbaggegalan 2013[sv]) від Шведського інституту кінематографії фільм номінувався у п'яти категоріях. Продюсер стрічки Чайна Оландер[sv] здобула нагороду в номінації «Кращий фільм». Ґабріела Піхлер[sv] була нагороджена двома преміями за кращу режисуру і кращий сценарій, а Нерміна Лукач, виконавиця головної ролі, отримала нагороду як краща актриса.

Кінофільм «Поїсти, поспати, померти» був номінований у 2013 році на здобуття кінопремії Північної Ради. У цьому ж році стрічка стала претендентом від Швеції на здобуття премії «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. Однак фільм не потрапив до списку номінантів 86-ї церемонії вручення премії «Оскар»[6].

Фільм увійшов до програми 43-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» (секція «Скандинавська панорама»). Він демонструвався в останній день фестивалю 27 жовтня 2013 року в кінотеатрі «Жовтень»[7].

Рейтинг фільму на сайті IMDB: 6.50/10 (1 982 голосів).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б [Їж Спи Помри (2012) ((укр.)) . Процитовано 30 червня 2019 року.]
  2. ↑ а б Вікторія Хоменко (17 жовтня 2013). Гід по "Молодості": 15 сюжетів, якими режисери уявляють цей світ ((укр.)) . theinsider.ua. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019 року.
  3. ↑ Фільм "Поїсти, поспати, померти". https://megogo.net/ (укр.) . Процитовано 30 червня 2019.
  4. ↑ Ешь Спи Умри. https://www.kinopoisk.ru/ (рос.) . Процитовано 30 червня 2019.
  5. ↑ Фільм «Поїсти, поспати, померти» ((укр.)) . kino-teatr.ua. Процитовано 30 червня 2019 року.
  6. ↑ Utmärkelser-Äta sova dö (2012) ((швед.)) . svenskfilmdatabas.se. Процитовано 30 червня 2019 року.
  7. ↑ МКФ Молодість. Програма на 27 жовтня. https://www.unian.ua (укр.) . 27 жовтня 2013. Процитовано 30 червня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]