Психологічна драма

Одним з прикладів психологічної драми в кіно є стрічка «Таксист», знята Мартіном Скорсезе 1976 року з Робертом Де Ніро та Джоді Фостер у головних ролях. На фото — графіті з персонажем де Ніро, таксистом, що, приставивши пальці до скроні у вигляді пістолета, питає: «Як далеко я зайду?»

Психологі́чна дра́ма — це піджанр драми, який приділяє увагу психологічним елементам^[1]. Він часто збігається з іншими жанрами, такими як кримінал^[en], фентезі, чорна комедія та наукова фантастика, а також він тісно пов'язаний з психологічним горором і психологічним трилером. Психологічні драми використовують тропи цих жанрів, щоб зосередити увагу на стані людини та психологічних ефектах, зазвичай у зрілому та серйозному тоні.

Психологічні драми досліджують такі тематичні елементи, як покинутість^[en], проблеми дорослішання^[en], заперечення, інвалідність, дисфункціональні відносини^[en], людську сексуальність, психічні розлади, перепади настрою, дивну поведінку, ПТСР, психологічне насильство, соціальні проблеми та інші серйозні суспільні питання, які висвітлюються за допомогою персонажів.

Відмінність «драми» від «психологічної драми» полягає в тому, що в останній сценарій більше зосереджений на психологічному характері героїв і загалом на екзистенціалізмі, а не на самому контексті наративу. Отже, кінець не обов'язково трагічний: головний герой може сумніватися в собі й іноді долати свої інтимні проблеми. Можна дуже чітко відрізнити психологічну драму від драматичної комедії, оскільки в ній немає місця (або дуже мало) гумору.^[2]

Примітки

1. Subgenre - Psychological Drama. AllMovie (англ.). Процитовано 12 серпня 2021.
2. Le drame psychologique. lecinema.free.fr (фр.). Процитовано 30 травня 2020.

Література   Кінематограф   Телебачення   Аніме та манґа