П'єр Санкан

П'єр Санкан
фр. Pierre Charles Sancan[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження24 жовтня 1916(1916-10-24)[2][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняМазаме Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті19 жовтня 2008(2008-10-19)[1] (91 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіXV округ Парижа, Париж[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смертіхвороба Альцгеймера Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1934 — 1985
Громадянство Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкласичний піаніст, композитор, хореограф, диригент, викладач університету, музичний педагог, піаніст Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаПаризька вища національна консерваторія музики й танцю і Toulouse Regional Conservatoryd Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіЖан Галлон Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніStéphane Delplaced, Thierry Huilletd, Yves Henryd, Jean-Efflam Bavouzetd і Diana Vranoussid Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментифортепіано Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера і класична музика Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПаризька вища національна консерваторія музики й танцю Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

П'єр Санкан (фр. Pierre Sancan; 24 жовтня 1916 — 20 жовтня 2008) — французький піаніст, композитор, викладач.

Біографія

[ред. | ред. код]

Учився у Тулузькій консерваторії, потім в Паризькій консерваторії у Іва Ната (фортепіано), Анрі Бюссера (композиція), Шарля Мюнша і Піці Дезорм'єра (диригування). 1943 року був визнаний гідним Римської премії за кантату «Легенда про Ікара», однак матеріальне вираження цієї премії — дворічне перебування у Римі — було відкладено на післявоєнні 1946–1947 роки.

Як піаніст Санкан записав фортепіанні концерти Моцарта і Моріса Равеля, однак найбільшою мірою був відомий своїм ансамблем з Андре Наварра: разом вони записали всі сонати для віолончелі й фортепіано Л. Бетховена. У композиторській спадщині Санкана — опера «Ундіна»; 1966), балети «Відожбраження» (1965, на основі власного концерту для фортепіано з оркестром), «Комедія дель арте» (1951) і «Мурахи» (1966), Симфонія для струнного оркестру (1961) і багато інших творів, з яких найбільшою популярністю, однак, користуються камерні мініатюри: Сонатина для флейти і фортепіано, Тема й варіації для арфи, фортепіанні мініатюри тощо.

У 1956–1985 роках Санкан — професор Паризької консерваторії по класу фортепіано. Серед його учнів, зокрема, Жан Філіп Коллар, Клод Сімерман, Жан-Марк Savelli, Жак Рув'є, Верб Анрі, Абдель-Рахман Ель-Баха, Мішель Берофф та ін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Fichier des personnes décédées mirror
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #103812121 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ SNAC — 2010.