Роберт Сілі

Роберт Сілі
Robert William Henry Seely
Народився1 червня 1966(1966-06-01) (58 років)
Мерілебон, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Діяльністьполітик
Alma materШкола Герроу
Знання мованглійська
Посадачлен Парламенту Великої Британії
ПартіяКонсервативна партія
БатькоRichard Evelyn Seelyd[1]
МатиHildegard Helga Schnarrd[1]
Сайтbobseely.org.uk

Роберт Вільям Генрі Сілі, більш відомий як Боб Сілі[2] (англ. Robert William Henry Seely; нар. в 1966 р.) — британський політик, член парламенту Великої Британії від острова Вайт з червня 2017 року.[3] Член Консервативної партії. З 2013 року член Ради острова Вайт.

Ранні роки та кар'єра

[ред. | ред. код]

На початку 1990-х років чотири роки працював стрингером для газети «The Times», роблячи репортажі з Радянського Союзу, а надалі з території колишнього СРСР. Вперше побував у Радянському Союзу на початку 1990-х років, ставши свідком перших святкувань Великодня на заході України з часу радянської окупації після Другої світової війни, а також перших акцій протесту, пов'язаних з Чорнобильською катастрофою, що відбулися того ж року у Києві. Після першої серії репортажів газета запропонувала Сілі стати постійним спецкором на території СРСР з 1990 по 1994 рр. У цей період писав репортажі з більшості союзних республік та нових країн колишнього СРСР: Росії, України, Молдови, Грузії, Азербайджану, Вірменії (включаючи Нагорний Карабах), Узбекистану і Таджикистану. Тоді також відвідував Балканський півострів, зокрема Сараєво та Косово. Також писав статті для «The Spectator» і «The Sunday Times».[4]

Після цього служив у Британській армії, зокрема в Афганістані та Іраку. Отримав подяку за службу в Іраку в 2009 році. В 2016 році нагороджений військовим Орденом Британської імперії (англ. Military MBE).[4]

Був науковим співробітником програми «Мінливий характер війни» Оксфордського університету. Його наукові статті доступні онлайн.[5] Час від часу пише статті на тему Росії та України, гібридної та неконвенційної війни, а також про нові форми війни. Його статті публікувалися в блозі наукових досліджень Королівського коледжу Лондона[6], блозі відділення політики Оксфордського університету[7], блозі соціальних наук «The Washington Post»[8] та журналі Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень[9]. В одній з найсвіжіших статей Сілі запропоновано комплексне визначення сучасної російської війни.[9]

Також працював в головному офісі Консервативної партії радником Френсіса Мода та Малкольма Ріфкінда.[4]

У 2017 році здобув перемогу на виборах до парламенту Великої Британії від острова Вайт, отримавши 38 190 голосів (51,3 %).[2]

Особисте життя та історія родини

[ред. | ред. код]

Сілі мешкає в місті Чіллертон, острів Вайт. Він народився в сім'ї англійця та німкені. Освіту здобув у школах Арнольд Хаус (англ. Arnold House School) та Герроу. Кілька поколінь його родини брали участь в політичному житті острова Вайт та інших регіонів країни. Пра-пра-дядько Роберта Сілі, генерал Джек Сілі, був членом парламенту Великої Британії від острова Вайт з 1900 по 1906 та з 1923 по 1924 роки, а між строками брав участь у Першій світовій війні, зокрема вів Битву біля Морейл-Вуд на своєму бойовому коні на прізвисько Воїн (англ. Warrior).[4]

Дід Роберта Сілі, Біллі Сілі, загинув на чолі свого артилерійського полку Гусари Південного Ноттінгемшира, попри відчайдушний бій у Битві біля Газали в Північній Африці в червні 1942 року. Вранці в день знищення полку 6 червня 1942 року полк отримав наказ боротися до останньої людини та патрону для того, щоб забезпечити прикриття британським військам, які відступали.[10] Бій завершився успішно, але ціною знищення полку Гусарів Південного Ноттінгемшира та ціною смертей, поранень та взяття в полон великої кількості його бійців. Серед загиблих опинився і підполковник Вільям «Біллі» Сілі, коли в його танк влучив снаряд, за дві години до того, як позиції полка було захоплено та пролунали останні постріли. Відчайдушне протистояння було увічнено в знаменитому портреті військового художника Теренса Кунео.[11] Полк було реформовано лише два роки потому для висадки в Нормандії. До своєї загибелі підполковник Сілі був відзначений за відвагу, коли вів своїх людей на взяття кількох тисяч італійських полонених.

Мати-німкеня Роберта Сілі виросла в нацистській Німеччині. Її родина переїхала до Кракова під час війни, де її батько працював листоношою. Бабуся Сілі по материнській лінії загинула наприкінці війни. Завершення Другої світової застало родину в таборі для біженців у Дрездені. Звідти вони переїхали на територію нинішньої західної Німеччини. Згодом Хельга перебралася до Великої Британії. Вона померла у 2015 році.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ а б Declaration of general election result. 9 червня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  3. ↑ Wallace, Mark (5 травня 2017). Seely wins Isle of Wight selection. ConservativeHome. Процитовано 12 грудня 2017.
  4. ↑ а б в г д About Bob Seely. Bob Seely MP. Процитовано 12 грудня 2017.
  5. ↑ Robert W H Seely. robertseely.academia.edu. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 12 грудня 2017.
  6. ↑ RUSSIA HYBRID WAR – A RESPONSE. Defence-In-Depth. 30 жовтня 2015. Процитовано 12 грудня 2017.
  7. ↑ Kompromat or not, Russia already has a winner in Trump - OxPol. OxPol. 26 січня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  8. ↑ Seely, Robert W. H (22 травня 2016). Ukraine defeated Russia — at Eurovision. Here’s why that matters. Washington Post. ISSN 0190-8286. Процитовано 12 грудня 2017.
  9. ↑ а б Robert W H Seely. robertseely.academia.edu. Архів оригіналу за 10 березня 2020. Процитовано 12 грудня 2017.
  10. ↑ Duell, Mark (23 лютого 2014). Last soldier to fire on advancing Nazi troops during WWII Battle of Knightsbridge dies aged 94. MailOnline. Процитовано 12 грудня 2017.
  11. ↑ The South Nottingamshire Hussars. The Queen's Royal Lancers and Nottinghamshire Yeomanry Museum. Процитовано 12 грудня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Офіційний сайт (англ.)