Ріпка

Ріпка
Назва на честьB. rapa Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанррусская народная сказка
Авторросійський фольклорd Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Опубліковано1964 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Цей твір у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Ріпка» — російська народна казка, вперше опублікована в 1860 дослідником фольклору О. М. Афанасьєвим у збірці «Російські народні казки». Була записана в Архангельській губернії. Казку відносять до типу ланцюжкових. Вона розповідає про спробу старика вирвати величезну ріпу, який згодом кличе на допомогу спочатку членів своєї сім'ї, а потім і тварин.

Казку про ріпку включено в покажчик сюжетів фольклорної казки Аарне-Томпсона (№ 2044), в якому наводяться її литовські, шведські, іспанські та російські тексти.

Сюжет

[ред. | ред. код]

 На городі виросла ріпка. Дід пішов її виривати, але це йому не вдалося. Він зве спочатку бабу, потім онучку, потім собаку Жучку (яка в початковому варіанті названа просто сучкою[1]), потім кішку, проте вирвати ріпку вдається лише з приходом мишки.

Різновиди сюжету

[ред. | ред. код]
Малюнки до казки зі збірки О. М. Афанасьєва

У фольклорному варіанті Афанасьєва до виривання із землі ріпки підключаються якісь ноги:

Пришла дрýга нóга; дрýга нóга за нóгу, нóга за сучку, сучка за внучку, внучка за бабку, бабка за дедку, дедка за репку, тянут-потянут, вытянуть не можут[2]!

Тільки з приходом п'ятої ноги ріпку вдається вирвати із землі.

Пояснення: У перших виданнях Афанасьєва слово «нóга» друкувалося з наголосом, причому на 1 склад! Очевидно, що це частина тіла, а щось інше. У збірнику «Народні російські казки О. М. Афанасьєва» Л. 1983 давалося визначення цієї таємничої нóги: це ніг-птиця, тобто грифон. Версія з ногами присутня у збірці П. О. Безсонова «Дитячі пісні» 1868 р. і згадується в рукописі «Пісня, скоромовка, казка та три духовні вірші» Я. Борисоглібського 1856 р.

Варіанти та переклади

[ред. | ред. код]

Також відомо кілька перекладів для дітей, у тому числі К. Д. Ушинського (1864), В. І. Даля (1870) та А. Н. Толстого (1940).

Ілюстрації силуетиста Єлизавети Бем, після літературної обробки казки (1887 рік)

«Ріпка» в обробці Ушинського була опублікована в підготовленому ним підручнику «Рідне слово», і в цій версії вперше собака, яка бере участь у процесі, перестала бути безіменною: мабуть, слово «сучка» укладач повважав недоречним для такого видання і тому замінив його прізвисько «Жучка», що не порушило ні ритму, ні рими: «…Позвала бабка внучку. Внучка за бабку, бабка за дедку, дедка за репку: тянут-потянут, вытянуть не могут. Кликнула внучка Жучку. Жучка за внучку…»[3]. Надалі вона залишалася Жучкою в переказах В. І. Даля та А. Н. Толстого.[1] Крім того, «підручник „Рідне слово“ кілька разів перевидавався значними тиражами, поширювався у найвіддаленіші куточки країни і, безумовно, міг вплинути на усну фольклорну традицію»[4].

У 1891 р. переказ «Ріпки» українською мовою опублікував Іван Франко[5].

Ілюстрування та адаптації

[ред. | ред. код]
«Радянська ріпка» (1920 рік)

Музику до «Ріпки» писали, зокрема, Б. Д. Гібалін та П. К. Аєдоницький.

Переклади іноземними мовами

[ред. | ред. код]
  • Було кілька англомовних видань під назвами The Giant Turnip або The Enormous Turnip.
  • У Франції казка видавалася різними видавництвами під назвою Le Gros Navet.
  • Нова французька версія опублікована видавництвом Didier Jeunesse у книжковій серії A petits petons під назвою Quel radis dis donc. Це ж видавництво випустило англійську What a radish! автора Praline Gay-Para у 2007 р.
  • Відома в Ізраїлі як вірш «Еліезер (Лазар) і морква» («אליעזר והגזר» — ріпа в Ізраїлі значно менш знайома дітям).
  • Польським поетом Юліаном Тувімом була написана у віршованій формі із трохи зміненим змістом нова версія «Ріпки». У 2007 році цю версію було перекладено німецькою мовою як «Das Rübchen».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Солахян, Павел (22 лютого 2022). Правда ли, что Жучка из сказки «Репка» первоначально была просто «сучкой»? - Проверено.Медиа. provereno.media (рос.). Процитовано 22 травня 2024.
  2. ↑ Репка [Архівовано 2010-01-21 у Wayback Machine.] // Афанасьев А. Н. Народные русские сказки в трёх томах / Под ред. Барага и др. — 1984–1985
  3. ↑ Ушинский К. Д. Собрание сочинений. Т. 6. — 1949 — Электронная библиотека ГНПБУ (рос.). elib.gnpbu.ru. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2018.
  4. ↑ Источник (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2018.
  5. ↑ M.Zharkikh. Іван Франко – Ріпка. www.i-franko.name. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]