Світові легкоатлетичні естафети 2021 | |
---|---|
![]() | |
Загальна інформація | |
Місто | ![]() |
Країни-учасниці | 31 |
Кількість атлетів | 384 |
Розігрується медалей | 9 комплектів |
Відкриття | 1 травня |
Закриття | 2 травня |
Арена | Сілезький стадіон |
Світові легкоатлетичні естафети 2021 були проведені 1-2 травня в Хожуві на Сілезькому стадіоні.
Рішення про надання Хожуву права проводити змагання було прийнято ІААФ 28 травня 2019[1].
До фінальної заявки змагань були включені 127 естафетних команд із 37 країн[2].
Зважаючи на пандемію коронавірусної хвороби, у змаганнях не взяла участі низка провідних, в естафетних дисциплінах, країн, в тому числі перші дві збірні за підсумками командної першості на попередніх чотирьох першостях Світових естафет — США та Ямайка[3].
Дистанція | Золото | Срібло | Бронза | |||
---|---|---|---|---|---|---|
4×100 метрів[a] | ![]() |
39,21 | ![]() |
39,42 | ![]() |
39,56 |
4×200 метрів | ![]() |
1.22,43 SB | ![]() |
1.24,26 SB | ![]() |
1.24,53 NR |
4×400 метрів | ![]() |
3.03,45 | ![]() |
3.04,45 | ![]() |
3.04,77 |
a Первісно перемогу в чоловічій естафеті 4×100 метрів здобула команда Південної Африки, до складу якої входили Акані Сімбіне, Гіфт Леотлела, Тандо Длодло та Кларенс Муньяї. Проте, у березні 2022 було оголошено, що у крові Тандо Длодло був виявлений заборонений до вживання тестостерон, що стало наслідком позбавлення всієї команди золотих нагород у цій естафетній дисципліні[4].
Дистанція | Золото | Срібло | Бронза | |||
---|---|---|---|---|---|---|
4×100 метрів | ![]() |
43,79 SB | ![]() |
44,10 | ![]() |
44,10 |
4×200 метрів | ![]() |
1.34,98 NR | ![]() |
1.35,93 NR | ![]() |
1.36,86 SB |
4×400 метрів | ![]() |
3.28,41 | ![]() |
3.28,81 | ![]() |
3.29,27 |
Дистанція | Золото | Срібло | Бронза | |||
---|---|---|---|---|---|---|
4×400 метрів | ![]() |
3.16,60 | ![]() |
3.17,54 | ![]() |
3.17,58 |
2×2×400 метрів | ![]() |
3.40,92 EB | ![]() |
3.41,79 SB | ![]() |
3.41,95 SB |
Бар'єрна | ![]() |
56,53 SB | ![]() |
56,68 SB | ![]() |
59,89 SB |
Місце | Країна | Золото | Срібло | Бронза | Загалом |
---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() | 3 | 0 | 0 | 3 |
2 | ![]() | 2 | 3 | 0 | 5 |
3 | ![]() | 2 | 0 | 0 | 2 |
4 | ![]() | 1 | 0 | 1 | 2 |
5 | ![]() | 1 | 0 | 0 | 1 |
6 | ![]() | 0 | 2 | 1 | 3 |
7 | ![]() | 0 | 2 | 0 | 2 |
8 | ![]() | 0 | 1 | 0 | 1 |
![]() | 0 | 1 | 0 | 1 | |
10 | ![]() | 0 | 0 | 1 | 1 |
![]() | 0 | 0 | 1 | 1 | |
![]() | 0 | 0 | 1 | 1 | |
![]() | 0 | 0 | 1 | 1 | |
![]() | 0 | 0 | 1 | 1 | |
![]() | 0 | 0 | 1 | 1 | |
![]() | 0 | 0 | 1 | 1 | |
Загалом (16 збірних) | 9 | 9 | 9 | 27 |
Світова легка атлетика здійснювала онлайн-трансляцію змагань на власному YouTube-каналі.
Україна на змаганнях була представлена лише чоловічою естафетою 4×100 метрів. Виконавчий комітет ФЛАУ затвердив до участі у змаганнях Сергія Смелика, Еміля Ібрагімова, Станіслава Коваленка, Еріка Кострицю та Кирила Приходька під керівництвом старшого тренера збірної України, олімпійського чемпіона-1988 з естафетного бігу 4×100 метрів, Віктора Бризгіна[5].
1 травня на старт забігу вийшли Ерік Костриця, Еміль Ібрагімов, Станіслав Коваленко та Сергій Смелик, які фінішували третіми з часом 39,06. За підсумками забігів українська команда була дев'ятою. Від данської збірної, яка посіла восьму сходинку та здобула право участі у фіналі Світових естефет (а також право участі у цій дисципліні на Олімпіаді в Токіо), українських спринтерів відділила лише 0,001 секунди[6][7].