Стів Віткофф

Стів Віткофф
англ. Steve Witkoff Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Народження: 15 березня 1957(1957-03-15) (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бронкс, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Національність: єврей
Країна:  США Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Університет Гофстраd (1980) і Maurice A. Deane School of Lawd (1983) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ступінь: бакалавр мистецтв і доктор права[d]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Стівен Чарлз Віткофф (англ. Steven Charles Witkoff; нар. 15 березня 1957(1957березня15), Бронкс, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США) — американський мільярдер, інвестор і забудовник, адвокат, спеціальний посланник США на Близькому Сході. Фактичний особистий посол Трампа до президента Росії Путіна [1]. Засновник і голова Witkoff Group. Розпочав кар'єру як адвокат із нерухомості, згодом перейшов до сфери інвестицій та розвитку нерухомості.

У роки першого президентства Дональда Трампа був членом Industry Groups Great American Economic Revival, які були створені для боротьби з економічними наслідками пандемії COVID-19 у США. У листопаді 2024 року тодішній обраний президент Дональд Трамп оголосив, що призначить Віткоффа спеціальним посланником США на Близькому Сході, і до вступу на посаду він відіграв ключову роль у переговорах щодо припинення вогню та обміну заручниками між Ізраїлем і Хамасом у січні 2025 року.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився у єврейській родині Мартіна Елвіна Віткоффа[2][3] та Лоїз Віткофф (дівоче прізвище Бірнбаум)[4] у Бронксі.[5] Дід — Давид Т. Віткофф (Вітков, Вітьков?)[6] та баба — Роза Віткофф (дів. Померанц)[7] були емігрантами з Росії та Білорусі. Батько займався виробництвом жіночих пальт у Нью-Йорку.[8][5] Стів Віткофф зростав у Болдвін-Гарборі, Нью-Йорк, і в Олд-Вестбері, Нью-Йорк на Лонг-Айленді.[9][10][11][12]

У 1980 році здобув ступінь бакалавра в Університеті Гофстра. 1983 року здобув ступінь доктора права в Школі права Гофстра.[13]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Почав кар'єру як юрист з нерухомості, а потім став мільярдером, інвестором і забудовником.[14][15] У листопаді 2024 року у «Волл-стріт джорнел» зазначалося: «Колеги у світі нерухомості постійно описують Віткоффа… як розумного, симпатичного й талановитого переговорника і простого у спілкуванні».[16]

Юридична кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення 1983 року юридичного факультету працював у нью-йоркській юридичній фірмі Dreyer&Traub, де одним із його клієнтів був Дональд Трамп.[9] Вони подружилися у процесі роботи разом над бізнес-угодою.[17]

Згодом працював у сфері нерухомості в нью-йоркській юридичній фірмі Rosenman&Colin до 1986 року.[18][19]

Кар'єра у сфері нерухомості

[ред. | ред. код]

1985 року співзаснував компанію Stellar Management, співпрацюючи з колегою, юристом з нерухомості з Dreyer & Traub Ларрі Глюком; «Stellar» є абревіатурою імен Стіва та Ларрі; таким чином він перейшов від юридичної практики до володіння та управління нерухомістю.[20][19][9][21] Вони придбали недорогі житлові будинки у Вашингтон-Гайтс, Мангеттен та північно-західному Бронксі. Колись володіли 85 будинками з понад 3000 квартирами.[22][20][19][9][21] Він накопичив невеликий портфель будівель і 1995 року розширив свою діяльність у Нижньому Мангеттені, купивши кілька недорогих офісних будівель.[9] 1996 року отримав фінансування від Credit Suisse First Boston для придбання 33 Ліберті-стріт, 27-поверхової вежі, спроєктованої Філіпом Джонсоном і Джоном Берджі. Наступного року здав 13 верхніх поверхів будівлі в оренду Федеральному резервному банку Нью-Йорка на 25 років.[23][9] У нього склалися тісні стосунки з Credit Suisse First Boston, і він придбав додаткові об'єкти за дуже невеликі кошти, зокрема хмарочос Дейлі-Ньюз-білдінг у районі Іст-Мідтаун на Мангеттені, спроєктованого архітекторами Реймондом Гудом і Джоном Мідом Гауеллсом.[9]

1997 року покинув Stellar Management, заснував і став головою та генеральним директором приватної Witkoff Group зі штаб-квартирою в Нью-Йорку та розширив діяльність у сфері житлового будівництва та реабілітації.[24][19][9]. 1998 року разом з діловим партнером Рубіном Шроном придбав будинок Вулворт у Трайбеці за 138 мільйонів доларів[8] і розширив свій портфель, купивши нерухомість в Чикаго, Далласі та Філадельфії.[9] Станом на жовтень 1998 року Witkoff Group керувала 11 мільйонами квадратних футів комерційної та роздрібної нерухомості, а також володіла часткою власності у 7500 квартирах і низці угод щодо будівництва землі та готелів.[25] 1998 року заплановане IPO його компанії на 2 мільярди доларів скасували через крах ринку нерухомості. Віткофф і Глюк розірвали партнерство: Глюк отримав житлову нерухомість, а Віткофф — офісні будівлі.[9]

2013 року разом з Гаррі Маклоу придбав готель «Park Lane» на Мангеттені за 660 мільйонів доларів.[26] Того ж року разом з Fisher Brothers також придбав земельну ділянку в Трайбеці на Мангеттені за 223 мільйони доларів, на якій побудували житлову вежу висотою 792 фути.[27]

Віткофф із президентом США Трампом, 1 березня 2018 року

Станом на 2014 рік володів 30 об'єктами нерухомості в США та Лондоні.[28] Станом на 2019 рік Witkoff Group володіла майже 50 об'єктами нерухомості в США та за кордоном.[29]

Witkoff Group придбала проєкт будівництва курорту та казино за 600 мільйонів доларів.[30][31] Заклад планували відкрити 2020 року під назвою The Drew, на честь покійного сина Віткоффа Ендрю.[32] Однак будівництво зупинилося в березні 2020 року через пандемію COVID-19 у Неваді.[30] У лютому 2021 року Koch Real Estate Investments придбала нерухомість.[30] Готель відкрився у грудні 2023 року, його будівництво коштувало 3,7 мільярда доларів, що зробило його другим найдорожчим курортом у Лас-Вегасі.[33]

Державна служба

[ред. | ред. код]

У квітні 2020 року під час першого президентства Дональда Трампа був членом Great American Economic Revival Industry Group, яку створив Трамп для боротьби з економічним впливом пандемії COVID-19 у США.[33][34][35]

У липні 2024 року виступив з промовою на четвертому вечорі національного з'їзду Республіканської партії.[36]

15 вересня 2024 року грав у гольф з Трампом у Trump International Golf Club у Вест-Палм-Біч, штат Флорида, коли Раян Веслі Раут намагався вбити Трампа. Співробітник Секретної служби вистрілив у нападника, який утік на автомобілі, але був затриманий.[37]

9 листопада 2024 року обраний співголовою Президентського комітету з інавгурації другого президентства Трампа разом з колишнім сенатором США Келлі Леффлер.[38]

Спеціальний посланник США на Близькому Сході

[ред. | ред. код]

12 листопада 2024 року новообраний президент Дональд Трамп призначив його спеціальним посланником на Близькому Сході.[39][40][41]

Відіграв ключову роль у переговорах щодо припинення вогню та обміну заручниками між Ізраїлем і Хамас у січні 2025 року разом з Бреттом Макгерком, провідним переговорником президента Байдена, який запросив Віткоффа приєднатися до переговорів, і прем'єр-міністром Катару шейхом Мухаммедом бін Абдулрахманом Аль Тані, який за домовленістю мав говорити з Хамасом.[42][43][44] Його відвертий, прямий та агресивний стиль переговорів сприяв укладенню шеститижневої угоди про припинення вогню, під час якої мав відбутися обмін 33 заручників, утримуваних Хамасом після нападу на Ізраїль 7 жовтня, на приблизно 1000 палестинських в'язнів, деякі з яких відбували довічне ув'язнення за вбивство, а також кроків до подальших обмінів і припинення тривалої 15-місячної війни.[42][45] Підхід Віткоффа відрізнявся від традиційних дипломатичних методів, оскільки він, разом з Макгерком по гучномовному зв'язку з Катару, чинив тиск на прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху, щоб той завершив угоду, наголошуючи, що Трамп хоче, щоб угода була укладена.[46][47] У «Нью-Йорк таймс» написали: «Це був яскравий приклад співпраці між двома чоловіками, які представляють запеклих політичних суперників. Рідко, якщо взагалі колись, команди нинішніх і нових президентів різних партій працювали разом у такий критичний момент».[42]

29 січня 2025 року прибув до Ізраїлю та здійснив поїздку до Гази, що стається вкрай рідко для американського чиновника, щоб особисто спостерігати за припиненням вогню між Ізраїлем і Хамас.[48]

Ставлення до України та участь у переговорах з Росією, Кремлем та Путіним

[ред. | ред. код]

11 лютого 2025 року президент Трамп відправив Віткоффа до Москви, де той зустрівся з президентом Путіним. Обговорював обмін полоненими, зокрема, звільнення громадянина США Марка Фогеля з російської в'язниці в обмін на громадянина Росії Александр Винник[en].[49][50] Олександр Винник — російський комп'ютерний експерт, відомий як оператор криптовалютної біржі BTC-e, яка працювала з 2011 по 2017 рік. У 2017 році його затримали в Греції за підозрою в відмиванні 4 мільярдів доларів через біткойн, і він був екстрадований до США, де визнав свою провину в змові з відмивання грошей.

18 лютого 2025 року Державний секретар Марко Рубіо та Міністр МЗС РФ Сергій Лавров зустрілися в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, для обговорення мирних переговорів щодо війни в Україні.[51] Окрім Рубіо, до складу делегації США входили Віткофф та Майкл Волц, радник президента США з національної безпеки.[52][53]

До березня 2025 року Віткофф став ключовим каналом зв'язку між Адміністрацією Трампа і Адміністрацією Путіна.[54]

Систематичне поширення російської пропаганди

[ред. | ред. код]

У різних інтервʼю Віткофф поширював тези російської пропаганди і піддавав сумніву територіальну цілісність України. Зокрема він заявив про окуповані РФ регіони, що «вони російськомовні, були референдуми, де переважна більшість людей показали, що вони хочуть бути під владою Росії».[55] Також він виправдовував російське вторгнення і російського диктатора, заявивши що «Я не вважаю Путіна поганою людиною. Це складна ситуація, ця війна і всі складові, які до неї призвели».[56]

В інтерв'ю Такеру Карлсон Віткофф, заявив, що у Росії немає намірів «поглинати Україну», і порівняв Україну із Газою. «Чому ізраїльтяни дійсно хочуть окупувати Газу до кінця свого життя? Вони цього не роблять. Там хочуть стабільності. Вони не хочуть із цим мати справу. Росія отримала, вона повернула ці п'ять регіонів. У них є Крим, навіщо їм більше...».[57]

Віткофф сказав, що Росія вважає Україну фальшивою країною, п'ять регіонів якої були приєднані до неї Хрущовим після Другої світової війни, тим самим продемонструвавши незнання історії країн, про які він говорить:

«Україна —  це складний конфлікт. У Росії є відчуття, що Україна — це фальшива країна, що росіяни просто склеюють у таку собі мозаїку ці регіони. І це, на мою думку, основна причина цієї війни, що Росія вважає ці п’ять регіонів своїми по праву після Другої світової війни. І це те, про що ніхто не хоче говорити. Як ми збираємося вирішити цю проблему, якщо не розв’яжемо центральне питання, яке лежить в основі конфлікту?»[58]

«Російська позиція полягає в тому, що Зеленський не обраний, а отже, вони не можуть підписувати з ним жодну угоду», — заявив Віткофф. [58]

"Кому не хотілось би побачити світ, де Росія та США працюють разом? Подумайте, як би ці країни могли інтегрувати свої енергетичні політики в Арктиці. Ділити морські шляхи. Можливо, постачати газ Європі разом. Можливо, разом розвивати ШІ-технології. Хто б не хотів бачити такий світ?" — заявив Віткофф. [58]

«Всі проблеми вирішуються завдяки президенту Трампу...Путін проявив величезну повагу до президента. Ви ж бачили, що сталося в Овальному кабінеті із Зеленським. Неповага до Трампа не є хорошим шляхом для встановлення дружніх відносин, В останній розмові ми дійшли до припинення атак по енергетиці. Росія не атакує Україну, Україна не атакує Росію. Досі до цього моменту ніхто не доходив, а ми дійшли» —  розповів Віткофф [58] Реальність в тому що атаки росіян лише посилилися Хронологія російського вторгнення в Україну (березень 2025)

«Я дуже оптимістично дивлюсь на те, щоб посадити дві сторони за стіл переговорів» (Україну та Росію), — сказав Віткофф.[59]

«Ключова річ полягає в тому, чи визнає світ російський контроль над цими територіями законним. Чи зможе Зеленським вижити політично, якщо він визнає це? Це центральне питання у цьому конфлікті», — сказав Віткофф.[59]

Також він прямо заявив, що Україна має відмовитися від планів про вступ до НАТО, якщо хоче укласти мирну угоду. І начебто це зрозуміло і світу, і політикам в Україні:

«...загалом вже визнано: якщо має бути мирна угода між Україною і Росією, то Україна не повинна бути членом НАТО. Мені здається, це вже прийнято як факт», — сказав Віткофф.[59]

Віткоф про особисту зустріч з Путіним

[ред. | ред. код]

«Він мені сподобався. Я гадаю, він був зі мною відвертим. З його боку було дуже люб’язним кроком прийняти мене, зустрітися зі мною. Як ми взагалі можемо врегулювати конфлікт з лідером великої ядерної держави? Якщо ми не налагодимо довіру та добрі відносини одне з одним?». [58]

Віткофф переповів історію, яку йому розповів Путін, який начебто молився за Трампа, коли в нього стріляли під час виборчих перегонів:

«Путін розповів мені історію про те, як після того, як у президента стріляли, він пішов до своєї місцевої церкви, зустрівся зі священником і молився за Трампа. Не тому, що він — президент США, а тому, що він — його друг, і він молився за друга».

Віткофф також додав, що сам не вважає Путіна «поганим хлопцем»: [58]

«Я не вважаю Путіна поганим хлопцем. Ця війна — це складна ситуація. Її спровокували багато нюансів. Такі питання ніколи не стосуються тільки однієї людини. Гадаю, ми зможемо це вирішити». [58]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Жив у Верхньому Іст-Сайді на Мангеттені.[8] 1987 року одружився з Лорен Джилл Раппопорт, яка тоді була юристкою мангеттенської юридичної фірми Botein, Hays&Sklar.[5] 2019 року переїхав з Нью-Йорка до Флориди й оселився в Маямі-Біч.[60]

У пари народилося троє синів.[8] 2011 року їхній 22-річний син Ендрю помер від передозування оксикодоном в наразі закритому будинку тверезості Sunset Plaza Drive у Каліфорнії.[61]

Син Зак є співзасновником World Liberty Financial, криптовалютної компанії.[17][62]

Син Александр є співгенеральним директором Witkoff Group.[63]

Працював у Виконавчому комітеті Ради з питань нерухомості Нью-Йорка, опікуном Intrepid Foundation і в Раді опікунів Університету Гофстра (з 2015 року).[19]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Crowley, Michael (13 березня 2025). To Engage Putin, Trump Turns to an Untested Emissary. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 25 березня 2025.
  2. ↑ Martin Witkoff // Ancestry (англ.)
  3. ↑ Martin Alvin Witkoff // Geni.com(англ.)
  4. ↑ Witkoff Family History Page // Sorted By Name.com (англ.)
  5. ↑ а б в Lauren and Susan Rappoport to Wed. The New York Times. 4 січня 1987.
  6. ↑ David T. Witkoff // Geni.com(англ.)
  7. ↑ Rose Mildred Witkoff // Geni.com(англ.)
  8. ↑ а б в г Piore, Adam (1 грудня 2012). The modest mogul - Investor Ruby Schron could quietly become the city's next billionaire landlord, despite eschewing glamour and a place in the spotlight. The Real Deal.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л Leonard, Devin (6 грудня 1999). Steve Witkoff's Nine Lives: Tough Guys Don't Fold-They Crawl Back From the Abyss. The New York Observe.
  10. ↑ Elkies, Lauren. Steve Witkoff. The Real Deal. Процитовано 25 жовтня 2013.
  11. ↑ Kassel, Matthew (21 листопада 2024). Real estate mogul Witkoff is Trump’s unorthodox choice to serve as his Middle East envoy. Jewish Insider (амер.). Процитовано 18 січня 2025.
  12. ↑ Markoe, Lauren (13 листопада 2024). Steve Witkoff, Trump's golf buddy, appointed special envoy to the Middle East. The Forward (англ.). Процитовано 18 січня 2025.
  13. ↑ «Steven Witkoff, BA, ’80; JD, ’83,» Hofstra.edu.
  14. ↑ Schleifer, Theodore (4 грудня 2024). Trump Donors Who Give at Least $1 Million or Raise $2 Million Get Inaugural Access. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  15. ↑ Kim, June; Yourish, Karen; Lee, Jasmine C. (12 листопада 2024). Here Are Trump’s Picks for His Cabinet and White House. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  16. ↑ Acosta, Joshua Chaffin and Deborah. How a Real Estate Mogul Became Trump’s Middle East Point Man. WSJ (амер.). Процитовано 4 лютого 2025.
  17. ↑ а б Kornbluh, Jacob (15 грудня 2024). Newborn grandson of Trump's Mideast envoy named after Trump. The Forward (англ.). Процитовано 4 лютого 2025.
  18. ↑ Hall, Phil (12 листопада 2024). Trump Names Real Estate Developer Steve Witkoff as Special Middle East Envoy. Weekly Real Estate News (en-CA) . Процитовано 4 лютого 2025.
  19. ↑ а б в г д LLC, WW Investors. Ashner/Witkoff Stockholder Group Comments On New York REIT's Termination Of JBG Combination. www.prnewswire.com (англ.). Процитовано 4 лютого 2025.
  20. ↑ а б Oser, Alan S. (15 вересня 1996). New Hands Take Reins at Big Manhattan Properties. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  21. ↑ а б Ghigliotty, Damian (1 травня 2013). With 150 Charles Street and Now 10 Madison Square West, Steve Witkoff May Be the King of Condo Financing. Commercial Observer. Observer Media.
  22. ↑ Steve Witkoff: NY, If You Can “Make It” Here…. benefitspro.com (англ.). Процитовано 4 лютого 2025.
  23. ↑ Dunlap, David W. (27 серпня 1997). Reserve Bank to Make Building Fit Its Name. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  24. ↑ Stellar Management founder Larry Gluck dead at 71. Crain's New York Business (англ.). 17 червня 2024. Процитовано 4 лютого 2025.
  25. ↑ Vizard, Mary McAleer (18 жовтня 1998). In the Region / Westchester; Office Vacancy Rate Is Continuing to Inch Up. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  26. ↑ Chaban, Matt A. V. (6 квітня 2015). A Dental Hub With Central Park Views May Go on the Market. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  27. ↑ Higgins, Michelle (19 червня 2015). TriBeCa Tower Inspired by a Glass Vase. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  28. ↑ LEADERS Interview with Steven C. Witkoff, The Witkoff Group. www.leadersmag.com. Процитовано 4 лютого 2025.
  29. ↑ "A Purposeful Life, " Leaders Magazine, October 4, 2019.
  30. ↑ а б в America, Gaming. Las Vegas Strip resort formerly known as Fontainebleau may finally see completion. gamingamerica.com (англ.). Процитовано 4 лютого 2025.
  31. ↑ O'Connor, Devin (23 грудня 2022). Fontainebleau Las Vegas Secures $2.2B in Financing to Complete Casino. Casino.org (амер.). Процитовано 4 лютого 2025.
  32. ↑ America, Gaming. Las Vegas Strip resort formerly known as Fontainebleau may finally see completion. gamingamerica.com (англ.). Процитовано 4 лютого 2025.
  33. ↑ а б Rooms & Suites. Fontainebleau Las Vegas (амер.). Процитовано 6 січня 2025.
  34. ↑ Every Member Of Trump's 'Great American Economic Revival' Industry Groups. finance.yahoo.com (амер.). Процитовано 4 лютого 2025.
  35. ↑ President Donald J. Trump Announces Great American Economic Revival Industry Groups. whitehouse.gov. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 28 лютого 2021 — через National Archives.
  36. ↑ Hensley, J. J. (18 липня 2024). Real estate baron Steven Witkoff uses RNC speech to humanize Trump, recall son who OD'd. USA Today (амер.). Процитовано 11 серпня 2024.
  37. ↑ Trump was the subject of an apparent assassination attempt at his Florida golf club, the FBI says. apnews.com. Associated Press. 15 вересня 2024.
  38. ↑ Zolan Kanno-Youngs (November 11, 2024). "The Trump Insiders Who Have Outsize Influence as He Chooses His Cabinet, " The New York Times.
  39. ↑ Trump appoints Steven Witkoff as Special Envoy to the Middle East. Israel National News (англ.). 13 листопада 2024. Процитовано 12 листопада 2024.
  40. ↑ Zeke Miller, Michelle L. Price, and Jill Colvin (12 листопада 2024). Trump picks ex-DNI John Ratfcliffe to lead CIA, ex-Arkansas Gov. Huckabee to be ambassador to Israel. Prince George Citizen (англ.). Процитовано 12 листопада 2024.
  41. ↑ Statement by President-elect Donald J. Trump Announcing the Appointment of Steven C. Witkoff as Special Envoy to the Middle East | The American Presidency Project. www.presidency.ucsb.edu. Процитовано 4 лютого 2025.
  42. ↑ а б в Sanger, David E.; Shear, Michael D. (15 січня 2025). How the Cease-Fire Push Brought Together Biden and Trump’s Teams. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  43. ↑ Kingsley, Patrick (15 січня 2025). Gaza Cease-Fire Deal Brings Joy, but Is Shadowed With Uncertainty. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  44. ↑ Kingsley, Patrick; Rasgon, Adam; Shear, Michael D. (17 січня 2025). The Sheikh, the Mogul and the Diplomat: The Trio Who Sealed the Gaza Truce. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  45. ↑ Patrick KingsleyAdam Rasgon, and Michael D. Shear (January 17, 2025). "The Sheikh, the Mogul and the Diplomat: The Trio Who Sealed the Gaza Truce; The Qatari prime minister, working with both President Biden's envoy and President-elect Donald J. Trump's representative, formed an unlikely partnership, " The New York Times.
  46. ↑ The inside story of how an unlikely alliance of Trump and Biden led to historic Gaza ceasefire deal. The Guardian. 18 січня 2025.
  47. ↑ The Times (16 січня 2025). Who Gets Credit for Gaza Ceasefire, Biden or Trump?. The Times. Процитовано 20 січня 2025.
  48. ↑ Said, Dov Lieber and Summer. Trump Middle East Envoy Witkoff Makes Rare Trip by U.S. Official to Gaza. WSJ (амер.). Процитовано 30 січня 2025.
  49. ↑ Steve Witkoff: Trump's Middle East peace broker now at centre of Ukraine talks. www.bbc.com (брит.). 11 березня 2025. Процитовано 17 березня 2025.
  50. ↑ Liptak, Kaitlan Collins, Kevin (12 лютого 2025). After Putin call, Trump says negotiations to end Ukraine war will start ‘immediately’ | CNN Politics. CNN (англ.). Процитовано 17 березня 2025.
  51. ↑ Ukraine, Europe will be part of 'real' peace talks, says Rubio, as US weighs Putin's motives. Reuters. 18 березня 2025.
  52. ↑ Russia and US agree to work toward ending Ukraine war in a remarkable diplomatic shift. AP News (англ.). 18 лютого 2025. Процитовано 17 березня 2025.
  53. ↑ Хто такий Стів Віткофф і яка його роль у мирному процесі щодо України. РБК-Украина (укр.). Процитовано 21 березня 2025.
  54. ↑ Steve Witkoff has gone from spotting Trump cash at a deli to helping him navigate Ukraine and Gaza. AP News (англ.). 13 березня 2025. Процитовано 17 березня 2025.
  55. ↑ Віткофф заявив, що Крим і “чотири регіони” є ключовими проблемами у війні РФ проти України. Українська правда (укр.). Процитовано 24 березня 2025.
  56. ↑ Спецпосланець Трампа Віткофф: “Я не вважаю Путіна поганою людиною”. Українська правда (укр.). Процитовано 24 березня 2025.
  57. ↑ Брехня чи помилка Трампа? Як його слова про війну в Україні грають на руку Росії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 25 березня 2025.
  58. ↑ а б в г д е ж Татохіна, Гала Скляревська, Ольга (23 березня 2025). Путін не поганий хлопець, а Україна не буде в НАТО. Стів Віткофф дав інтерв’ю Такеру Карлсону. detector.media (укр.). Процитовано 25 березня 2025.
  59. ↑ а б в Татохіна, Гала Скляревська, Ольга (23 березня 2025). Путін не поганий хлопець, а Україна не буде в НАТО. Стів Віткофф дав інтерв’ю Такеру Карлсону. detector.media (укр.). Процитовано 25 березня 2025.
  60. ↑ Rebecca San Juan (January 15, 2020). "The New York-based real estate development firm Witkoff is expanding to Miami, " Miami Herald.
  61. ↑ Baum, Gary (17 серпня 2013). Wrongful Death Lawsuit Hits L.A. Rehab Center Following THR Investigation. The Hollywood Reporter.
  62. ↑ Lipton, Eric; Protess, Ben; Yaffe-Bellany, David (5 грудня 2024). Trump Organization Plans an Ethics Policy Without Banning Foreign Deals. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 лютого 2025.
  63. ↑ John Otis (February 16, 2024). "A Cowboy and a Leopard Walked Into a Bar, " The New York Times.

Посилання

[ред. | ред. код]