Транспорт Анголи

Транспорт Анголи M:
Транспортна система Анголи (англ.)
Транспортна система Анголи (англ.)
Територія
Площа1,2 млн км² (23-тє)
Рельєфвисочинний
Найвища точкагора Мока (2620 м)
Повітряний
Аеропортів176 (32-ге)
Наземний
Автошляхів51,4 тис. км (77-ме)
Залізниць2,9 тис. км (60-те)
Водний
Узбережжя1600 км
Головний портКабінда
Водних шляхів1,3 тис. км (54-те)
Найдовша річкаКванза (965 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів1507 км
Адміністрування
ОрганМіністерство транспорту
Головаміністр Аугусту да Сілва Томас

Транспорт Анголи представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 246 700 км² (23-тє місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна, з ексклавом Кабінда на півночі; максимальна дистанція з півночі на південь — 1370 км, зі сходу на захід — 1290 км[2][3]. Географічне положення Анголи дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Південною і Центральною Африкою, морські шляхи вздовж західного узбережжя Африки з Азії та Австралії до Європи[4].

Історія становлення і розвитку

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Автомобільний транспорт Анголи

Загальна довжина автошляхів у Анголі, станом на 2001 рік, дорівнює 51 429 км, з яких 5 349 км із твердим покриттям і 46 080 км без нього (75-те місце у світі)[1].

  • Автошлях Укума — Уамбо
    Автошлях Укума — Уамбо
Див. також: Автошляхи Анголи та Номерні знаки Анголи

Залізничний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Залізничний транспорт Анголи

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 2 852 км (60-те місце у світі), з яких 2 729 км вузької 1067-мм колії і 123 км вузької 600-мм колії[1].

  • Схема залізничної мережі Анголи
    Схема залізничної мережі Анголи
  • На залізничному вокзалі Бенгели
    На залізничному вокзалі Бенгели
  • Перевезення на Бенгельській залізниці
    Перевезення на Бенгельській залізниці

Повітряний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Цивільна авіація Анголи

У країні, станом на 2013 рік, діє 176 аеропортів (32-ге місце у світі), з них 31 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 145 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 7 (2);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 8 (3);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 12 (31);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (66);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (43)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 10 авіапідприємств, які оперують 55 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,2 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 46 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Ангола є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — D2, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Анголи мають літерний код ІКАО, що починається з — FN[1].

Див. також: Авіакомпанії Анголи та Аеропорти Анголи

Водний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Водний транспорт Анголи

Морський

[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Кабінда, Лобіту, Луанда, Намібе. СПГ-термінали на експорт діють у портах: Ангола-Сойо.

  • Завантаження мінеральною сировиною в порту Намібе
    Завантаження мінеральною сировиною в порту Намібе

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 7 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (123-тє місце у світі), з яких: суховантажів — 1, танкерів для хімічної продукції — 1, вантажно-пасажирських суден — 2, нафтових танкерів — 2, ролкерів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1 (Іспанії — 1); зареєстровані під прапорами інших країн — 17 (Багамських Островів — 6, Кюрасао — 2, Кіпру — 1, Ліберії — 1, Мальти — 7)[1].

Річковий

[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2011 року становила 1 300 км (54-те місце у світі)[1].

Трубопровідний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Анголі, станом на 2013 рік, становила 352 км; трубопроводів зрідженого газу — 85 км; нафтогонів — 1 065 км; інших трубопроводів — 5 км[1].

Міський громадський

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міський громадський транспорт Анголи

Державне управління

[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 15 вересня 2016 року міністерство в уряді Мануеля Домінгуша Вісенте очолював Аугусту да Сілва Томас[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Angola : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 18 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Angola : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 18 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Анголи