Тромбоконцентрат — умовна назва групи компонентів крові які отримують з донорської крові, що містять концентровану суспензію тромбоцитів. В усіх компонентах тромбоцити містяться в необхідному об'ємі початкової плазми, в якій наявні стабільні фактори згортання в концентрації, близькій до нормальної, що зберігають свої властивості при кімнатній температурі. Тромбоцити можуть бути заготовлені як від одного донора, так і від різних донорів.[1]
Введення тромбоцитів може призначатися пацієнтам із тромбоцитопенією, порушеннями функції тромбоцитів (спадкової, метаболічної або медикаментозної природи), кровотечею внаслідок тромбоцитопенії, а також пацієнтам з високим ризиком кровотечі внаслідок тромбоцитопенії або тромбоцитопатії (тобто з профілактичною метою).[1]
Свіжозаморожена плазма входить до Орієнтовний перелік життєвонеобхідних лікарських засобів, розроблений ВООЗ та до Національного переліку основних лікарських засобів затвердженого в Україні.
Для введення тромбоцитів можуть застосовуватися такі компоненти:[2]
Назва | Об'єм однієї дози | Концентрація тромбоцитів | Інші характеристики та особливості |
---|---|---|---|
Тромбоцити (концентрат тромбоцитів), аферез | не менше 134 мл плазми в одній дозі
(не менше 40 мл плазми на 60×109 тромбоцитів) |
не менше 200×109 | pH 6,4–7,4 скоригований для 22 °C у кінці терміну зберігання |
Тромбоцити, аферез, збіднені на лейкоцити | не менше 134 мл плазми в одній дозі
(не менше 40 мл плазми на 60×109 тромбоцитів) |
не менше 200×109 | вміст залишкових лейкоцитів менше 1×106 у дозі |
Тромбоцити відновлені | 50±5 мл | не менше 60×109 | Залишкові лейкоцити менше 0,2×109 (метод збагачення тромбоцитами плазми); менше 0,05×109 (метод отримання з тромболейкоцитарного шару (ТЛШ));
pH 6,4–7,4 скоригований для 22 °C у кінці терміну зберігання |
Тромбоцити відновлені, об'єднані в одну дозу | не менше 40 мл на 60×109 тромбоцитів;
звичайно доза складається з 4–8 окремих доз і містить не менше 200×109/дозу тромбоцитів |
не менше 60×109 тромбоцитів або 200×109 | Залишкові лейкоцити менше 0,2×109 (метод збагачення тромбоцитами плазми); менше 0,05×109 (метод отримання з тромболейкоцитарного шару (ТЛШ));
pH 6,4–7,4 скоригований для 22 °C у кінці терміну зберігання |
Тромбоцити відновлені, збіднені на лейкоцити | 50±5 мл | не менше 60×109 | Вміст залишкових лейкоцитів становить не більше 1,0×106 лейкоцитів, pH 6,4–7,4 скоригований для 22 °C у кінці терміну зберігання. |
Тромбоцити відновлені, об'єднані в одну дозу, збіднені на лейкоцити | не менше 40 мл на 60×109 тромбоцитів;
звичайно доза складається з 4—8 окремих доз і містить не менше 200×109/дозу тромбоцитів |
не менше 60×109 тромбоцитів або 200×109 | Вміст залишкових лейкоцитів становить не більше 1,0×106 лейкоцитів, pH 6,4–7,4 скоригований для 22 °C у кінці терміну зберігання. |
Концентрат тромбоцитів повинен мати таку ж маркіровку, як і інші трансфузійні середники (еритроцитний концентрат, цільна кров).[3]
Показаннями до переливання концентрату тромбоцитів є прояви тромбоцитопенічної кровотечі, зумовленої:[3]
Введення тромбоцитів може знадобитися при наступних захворюваннях: лейкозі, міелодисплазії, апластичній анемії, солідних пухлинах, спадковому або набутому порушенні функції тромбоцитів, а також пошкодженні центральної нервової системи внаслідок травми і наявності тромбоцитопенії чи тромбоцитопатії. Також застосування тромбоцитів може знадобитися пацієнтам, яким проводиться екстракорпоральна мембранна оксигенація або приєднаним до апарату штучного кровообігу. Крім того, компоненти крові з тромбоцитів можуть включатися в схеми масивних трансфузій.[1]
Конкретні показання до переливання різних варіантів тромбоконцентрату встановлює лікуючий лікар на підставі динаміки клінічної картини, аналізу причин тромбоцитопенії та ступеня її вираженості.[3]
Переливання концентрату тромбоцитів не рекомендуються при наявності імунних (тромбоцитолітичних) тромбоцитопеній. У тому випадку, коли спостерігається тільки тромбоцитопенія без анемії та лейкопенії, необхідне дослідження кісткового мозку.[3] Введення тромбоцитів не показано, якщо кровотеча не пов'язана з тромбоцитопенією або порушеннями функції тромбоцитів.[1]
Підбір пари «донор-реципієнт» здійснюють за системою AB0 і резус. Безпосередньо перед переливанням тромбоцитів лікар ретельно перевіряє маркіровку контейнера, його герметичність, звіряє ідентичність груп крові донора і реципієнта за системою AB0 і резус. Біологічну пробу не проводять. При повторних переливаннях концентрації тромбоцитів у деяких хворих може виникнути рефрактерність до донорських тромбоцитів, пов'язана з розвитком стану алоімунізації.[4]
Розрахунок терапевтичної дози тромбоцитів для забезпечення гемостатичного ефекту:[4]
Терапевтична доза тромбоцитів для дорослої людини — 300×109, еквівалентна двом одиницям, заготовленим від одного донора методом аферезу, або 4–6 одиницям тромбоцитів, відновлених з однієї одиниці крові.[4]
Введення однієї терапевтичної дози тромбоцитів збільшує кількість тромбоцитів у дорослої людини вагою 70 кг на 5–10×109/л, а у дитини вагою 18 кг — на 20×109/л.[4]
Найважливішим показником лікувальної ефективності переливання концентрату тромбоцитів, поряд з клінічними даними, які свідчать про припинення спонтанної кровоточивості чи кровотеч, є збільшення кількості тромбоцитів в 1 мкл крові через 1 годину і через 18—24 годин після трансфузії.[3]
Тромбоцитарні компоненти крові зберігаються при температурі від 20 °C до 24 °C терміном до 5 діб.[2] Умови зберігання передбачають постійне перемішування у автоматичному тромбоміксері.[1]