Форт-Релайянс

Форт-Релайянс англ. Fort Reliance Форт-Релайянс, малюнок Вілліс Еверет[n 1], 1884 рік. Праворуч на малюнку — хатинка індіанців Координати 64°08′56″ пн. ш. 139°28′13″ зх. д.^H G O Країна  Канада Канада Адмінодиниця Юкон  Дата заснування 1874 Офіційна мова англійська мова, французька мова (Юкон) Населення 0 осіб  Часовий пояс UTC-8, влітку UTC-7 GeoNames 5955924 OSM ↑391455 ·R (Юкон) Форт-Релайянс Форт-Релайянс (Канада)  Форт-Релайянс у Вікісховищі

Форт-Релайянс (англ. Fort Reliance) — покинута факторія на території Юкону, Канада. Факторія була заснована у 1874 році і слугувала центром скупівлі пушнини і продажі побутових товарів індіанцям та старателям. Згодом багато населених пунктів та річок на Юконі йменувалися за віддаллю від Форт-Релайянс.

Фізико-географічний опис

Форт-Релайянс розміщений на східному березі річки Юкон, 10 км вниз за течією від сучасного міста Доусон-Сіті і за 5 км нижче від колишньої резервації індіанців Мусгайд.

Історія

Заснування

Задовго до появи перших білих людей на цій місцевості проживали індіанці племені ген, — попередники сучасних Тшондек-Гвечин^[en] (англ. Tr’ondëk Hwëch’in). Їх поселення — Han-Dorf Jutl’à’ K’ät (Nuklako) — розміщувалося на західному березі Юкону^[1].

У 1874 в поселенні Сент-Майкле торговець пушниною Франсуа Мерсьє (Francois Mercier) найняв Джека МакКуестена^[en] і Альфреда Мейо (Alfred Mayo) на службу в Комерційну Компанію Аляски^[en]. Він запропонував їм побудувати факторію вверх по річці Юкон, у малодослідженому на той час районі. Керувати факторією мав МакКуестен. У червні цього ж року на невеличкому пароплаві «Юкон», з трьома баржами на причепі, Мерсье і МакКуестен вирушили вверх по Юкону. Щодня вони витрачали по шість годин, рубаючи дрова для парової машини. На кожній існуючій факторії по дорозі вони залишали одну баржу. З останньою баржою, завантаженою трьома тоннами припасів, вони добралися до найдальшого місця на Юконі.

Проблукавши у заплутаному між островами руслі Юкону, вони врешті вибрали місце для факторії Форт-Релайянс на східному березі Юкону, напроти літнього табору індіанців племені ген. Індіанцям вже не потрібно було долати сотні миль, щоб продати хутра у форті Юкон. Мерсье, допомігши розчистити місце під забудову, через два дні відплив до свого призначення, а у Форт-Релайянс залишилися МакКуестен і 18-річний Франк Бенфілд. Вони найняли індіанців ген для заготівлі колод для зрубів, а також для полювання і заготівлі м'яса на зиму. Цього ж літа були збудовані три однакові зруби, кожен розміром 10×8 м — будинок для проживання, склад і магазин. На зиму МакКуестен і Франк Бонфілд мали тепле житло і достатньо їжі.

Бізнес

Ще до закінчення зими індіанці розкупили, точніше, обміняли на пушнину, всі запаси продуктів і господарських товарів. Факторія виявилися дуже прибутковою. Попри приставку до своєї назви «Форт-», поселення не було фортифіковане і навіть не обгороджене повністю. У наступні роки після реорганізації Комерційної Компанії Аляски справи пішли гірше, підвищилася конкуренція, закупівельні ціни на хутро значно зросли, індіанці навчилися робити вигоду з конкуренції між факторіями і компаніями.

У 1877 році Форт-Релайянс вже перестав бути таким прибутковим. Весною цього року виник перший серйозний конфлікт з місцевими індіанцями. Попереднього року, коли Гарпер і Мейо вирушали за новим товаром вниз по Юкону до Сент-Майкл, вони залишили частину нерозпроданого товару у Форт-Релайянс і індіанці відразу його розібрали, не заплативши. Цього ж року Мейо вирішив забрати нерозпроданий товар з собою, що викликало незадоволення індіанців. При навантаженні баржі один молодий хлопець спробував викрасти пакунок з тютюном, Мейо помітив це і відібрав пакунок назад, що мало не спровокувало бійку. Сяк-так старійшини заспокоїли індіанців і Мейо з Гарпером відплили до Сент-Майкл, але там вони відмовилися повертатися до Форт-Релайянс. Факторія була покинута разом зі всіма товарами, що там ще залишалися^[2].

Але через два роки МакКуестен повернувся до Форт-Релайянс щоб знову продовжити торгівлю. Ще по дорозі до факторії, МакКуестен дізнався, що після залишення Форт-Релайянс індіанці знайшли там борошно з арсеном, яке використовували для боротьби з гризунами. Дві літні індіанки і одна сліпа дівчина, спробувавши цього борошна, померли від отруєння^[3].

Вождь іншого племені застерігав Маккуестена, що той ризикує життям, повертаючись до Форт-Релайянс, але МакКуестен знехтував попередженням. Основна причина — спорудження нової факторії потребувало додаткових коштів і часу. Окрім того, цей вождь мав свій інтерес — він хотів мати факторію поблизу поселення свого народу^[4].

На здивування МакКуестена, індіанці ген зустріли його дуже приязно і радо. Вони заплатили за весь товар, який вони колись розтягнули з факторії, а МакКуестен за смерть дівчини заплатив 6 доларів і віддав пса. Щодо жінок, які померли від отруєння, то всі дійшли згоди, що вони самі винні у цьому і старі жінки не мали цінності у племені. Конфлікт було залагоджено і факторія знову запрацювала^[5].

Станом на 1880 рік у факторії проживали 82 індіанці і 1 білий чоловік. Наступні кілька років прибулі старателі будували свої зруби поблизу Форт-Релайянс^[6]. У 1882 році у форті зимували вже 12 білих старателів, які промишляли наступного літа на річках Форті Майл і Сіксті Майл.

Закриття факторії

Наприкінці весни 1886 року, коли було відкрито золото на річці Форті-Майл, торгівля пушниною відразу занепала, факторія втратила своє значення і була покинута і білими, і місцевими індіанцями. Всі перебралися до нового селища Форті-Майл, а колоди з будинків згодом були використані як паливо для пароплавів^[7]. 1927 року там залишався лише один зруб, який згодом теж був знищений^[8].

Зараз там залишися лише окремі сліди артефактів.

Коментарі

1. Willis Eugene Everette - американський доктор, проспектор, лінгвіст і письменник. 1883 року він майже місяць прожив у Форт-Релайянс.

Примітки

1. Prologue. Klondike Gold Rush. Архів оригіналу за 27 січня 2011. Процитовано 29 жовтня 2014. (англ.)
2. Webb, MelodyYukon: The Last Frontier UBC Press, 1993. p. 65.
3. Gaffin, Jane. (2004) «The Trading Trio of Arthur Harper, Al Mayo, and Jack McQuesten» [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.], Diarmani Website, accessed 30 June 2014
4. Webb, Melody. Yukon: The Last Frontier UBC Press, 1993. p. 67.
5. Webb, Melody. Yukon: The Last Frontier UBC Press, 1993. p. 66-67.
6. Webb, Melody. Yukon: The Last Frontier UBC Press, 1993. p. 102.
7. «Leroy Napoleon (Jack) McQuesten» [Архівовано 2013-01-03 у Wayback Machine.], Alaska Mining Hall of Fame, accessed 30 June 2014
8. Berton, 2005, с. 185.

Література

• McQuinsto, James (2007). Captain Jack: Father of the Yukon. Outskirts Press. ISBN 978-1432714581.
• Berton, Laura Beatrice (2005). I Married the Klondike. Madeira Park, BC, Canada: Harbour Publishing. ISBN 1-55017-333-2.
• Webb, Melody (1993). Yukon, the Last Frontier. U.S. Department of the Interior.

• Clark, Donald Woodforde (1995). Fort Reliance, Yukon: an archaeological assessment. Canadian Museum of Civilization. ISBN 9781772821420.