Фін Трох

Фін Трох
Фін Трох на 44-му МКФ у Карлових Варах, 2009
Дата народження1978
Місце народженняLonderzeeld, Галле-Вілвордеd, Брабант[d], Бельгія[1]
ГромадянствоБельгія Бельгія
Професіякінорежисерка, сценаристка, театральна режисерка, videographer, кінопродюсерка
Роки активності1998—наш час
Член уКоролівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
IMDbID 0873260
Фін Трох у Вікісховищі

Фін Трох (фр. Fien Troch; ? 1978, Лондерзел, Бельгія) — бельгійська кінорежисерка, сценаристка та продюсерка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в 1978 році в Лондерзелі, що у Фламандському Брабанті в Бельгії. Її батько є бельгійським кіномонтажером Лудо Трохом[fr]. Після закінчення у 2000 році художньої академії Sint-Lukas в Брюсселі вона здобула низку номінацій та нагород в обраній нею кар'єрі кінематографістки.

Після кількох короткометражок Трох у 2005 році зняла перший повнометражний фільм «Чуже щастя», психологічну драму про те, як фатальна автокатастрофа вплинула на життя невеликого села у Фландрії.[2] Фільм був номінований на Гран-прі Гентського міжнародного кінофестивалю та на Премію Жозефа Плато (2002) у категоріях «Найкращий бельгійський режисер» та «Найкращий бельгійський сценарій». Крім того, у 2005 році на кінофестивалі в Салоніках він отримав «Золотого Александра» та нагороду за найкращий сценарій. На 62-му Міжнародному Туринському кінофестивалі фільм здобув приз за найкращу жіночу роль.[3]

Другий повнометражний фільм Трох «Нез'ясовне» 2008 року зображує наслідки зникнення молодої дівчини.[4] Стрічка була відзначена Премією Андре Каванса Бельгійської Асоціації кінокритиків як найкращий бельгійський фільми року. Фільми Трох 2012 року «Малюк» був номінований на бельгійську національну кінопремію «Магрітт».

Фільм Фін Трох 2016 року «Дім» отримав нагороду за найкращу режисуру в секції «Горизонти» на 73-му Міжнародному кінофестивалі у Венеції.[5] У 2018 році він був висунутий в чотирьох номінаціях на здобуття премії «Магрітт».[6][7]

У 2017 році Фін Трох входила до складу журі секції «Горизинти» 74-го Венеційського міжнародного кінофестивалю, очолюваного Джанні Амеліо.[8]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Фін Трох одружена з письменником і монтажером Ніко Лененом.[9] Має двох дітей.[10]

Громадська позиція

[ред. | ред. код]

У 2018 підтримала звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[11].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист Продюсер
1998 к/м Випалена земля Verbrande aarde Так Так
1999 к/м Wooww Так Так Так
2001 к/м Марія Maria Так Так Так
2002 к/м Cool Sam & Sweet Suzie Так
2004 10 jaar leuven kort Так
2005 Чуже щастя Een ander zijn geluk Так Так
2008 Нез'ясовне Unspoken Так Так
2012 Малюк Kid Так Так
2016 Дім Home Так Так

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Фін Трох[12]
Рік Категорія Фільм Результат
Гентський міжнародний кінофестиваль
2005 Гран-прі Чуже щастя Номінація
2012 Спеціальна згадка Малюк Номінація
2016 Нагорода Canvas Audience Дім Перемога
Приз аудиторії за найкращий фільм Перемога
Приз молодіжного журі — Особлива згадка Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Салоніках
2005 Золотий Александр Чуже щастя Перемога
Приз за найкращий сценарій Перемога
Премія Жозефа Плато
2006 Найкращий бельгійський режисер Чуже щастя Номінація
Найкращий бельгійський сценарій Номінація
Кінофестиваль в Остенде
2013 Приз «Енсор» за найкращий фільм Малюк Номінація
2017 Найкращий фільм Дім Перемога
Найкращий режисер Перемога
Найкращий сценарій Номінація
Премія «Магрітт»
2014 Найкращий фламандський фільм спільного виробництва Малюк Перемога
Найкращий оригінальний або адаптований сценарій Номінація
2018 Найкращий фламандський фільм Дім В очікуванні
Венеційський міжнародний кінофестиваль
2016 Венеційські горизонти — Найкращий фільм Дім Номінація
Венеційські горизонти — Найкращий режисер Перемога
Європейський кінофестиваль в Лез-Аркс
2016 Гран-прі журі Дім Перемога
Стамбульський міжнародний кінофестиваль
2017 Золотий тюльпан Дім Номінація
Мюнхенський кінофестиваль
2017 Нагорода ARRI/OSRAM — Спеціальна згадка дім Перемога
Премія Європейської кіноакадемії
2017 Нагорода «European University Film Award» Дім Номінація
Премія Андре Каванса
2018 Найкращий фільм року Дім Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  2. ↑ [1][недоступне посилання з червня 2019] Flanders image.com, retrieved 2010-09-10
  3. ↑ [2] [Архівовано 16 липня 2011 у Wayback Machine.] News details, Vlaams Audiovisueel Fonds, retrieved 2010-09-10
  4. ↑ [3] [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] Official Unspoken website
  5. ↑ Venice Film Festival: Golden Lion To ‘The Woman Who Left’; Tom Ford’s ‘Nocturnal Animals’, Emma Stone Take Major Prizes – Full List. Deadline. 11 вересня 2016. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 13 січня 2018.
  6. ↑ Nominations 2018: trois films mènent la danse!. lesmagritteducinema.com (фр.) . 11 січня 2011. Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 13.01.2018.
  7. ↑ Les Magritte du cinéma. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 13 січня 2018. [Архівовано 2018-01-15 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Presenting the international juries of the 74th Venice Film Festival. cineuropa.org. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 28.07.2017.
  9. ↑ Director Fien Troch Takes Home Silver Lion In Venice. Culture Trip. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 13 січня 2018. [Архівовано 2018-10-04 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Cineaste Fien Troch: “Home wringt en zo hoort het”. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 13 січня 2018. [Архівовано 2018-10-04 у Wayback Machine.]
  11. ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
  12. ↑ Фін Трох на сайті IMDb (англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих

Посилання

[ред. | ред. код]