Хікмет Четін

Хікмет Четін
Народився10 серпня 1937(1937-08-10) (87 років)
Лідже, Туреччина, Діярбакир, Туреччина
Країна Туреччина
Діяльністьекономіст, політик, дипломат
Alma materAnkara University Faculty of Political Scienced, Стенфордський університет, Коледж Вільямсаd і Університет Анкари
Знання мовтурецька
ЧленствоПАРЄ
ПосадаЧлен Великих національних зборів Туреччини[d], представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[1], міністр іноземних справ Туреччиниd[2], NATO Senior Civilian Representative in Afghanistand, віцепрем'єрd, Speaker of the Grand National Assemblyd і Член Великих національних зборів Туреччини[d]
ПартіяРеспубліканська народна партія

Хікмет Четін (* 1937, Ліджі, Діярбакир) — турецький політик і колишній лідер Республіканської народної партії. Міністр закордонних справ Туреччини (1991–1994). Спікер Великого національного зібрання Туреччини (1997–1999).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Хікмет народився в Ліджі, округ Діярбакир, у курдській родині[3]. Закінчивши початкову школу в рідному місті та середню в Анкарі, у 1960 році вивчав політологію в Анкарському університеті, де також отримав ступінь бакалавра з економіки.

Закінчивши навчання, Хікмет Четін працював у державній організації планування. Потім він поїхав до США, де здобув ступінь магістра економіки розвитку у коледжі Вільямса у Вільямстауні, штат Массачусетс. У 1968 році він був у Стенфордському університеті в Каліфорнії для дослідження. У 1970 році він проходив військову службу в Туреччині. За цей час він був за сумісництвом викладачем Близькосхідного технічного університету в Анкарі.

Хікмет Четін отримав депутатське місце Республіканської народної партії в Стамбульському виборчому окрузі в 1977 році. У період з 1978 по 1979 рік він обіймав посаду державного міністра, а пізніше — віце-прем'єр-міністра при Бюленті Еджевіті. Після військового перевороту в 1980 році Четін вирушив до Ємену, щоб допомогти побудувати уряд.

Хікмет Четін отримав свій третій депутатський мандат у виборчому окрузі Газіантеп у 1990 році, знову за соціал-демократичної партії.

Прем'єр-міністром Туреччини був призначений Сулейман Демірель у 1991 році. Хікмет Четін пішов у відставку з посади міністра закордонних справ 27 липня 1994 року.

Хікмет Четін зайняв своє місце в Парламенті на загальних виборах 1995 року і був обраний головою парламенту 16 жовтня 1997 року і обіймав цю посаду до 18 квітня 1999 року[4].

Був призначений 19 листопада 2003 року першим старшим цивільним представником Генерального секретаря НАТО в Афганістані, найвищим політичним представником НАТО в цій країні, де з 11 серпня 2003 він командував Міжнародними силами сприяння безпеці (ISAF). 26 січня 2004 року він обійняв посаду в Кабулі і відбув два строки поспіль до 24 серпня 2006 року[5].

З 2013 року Четін є членом Фонду глобального лідерства, організації, яка працює з метою підтримки демократичного лідерства, запобігання та вирішення конфліктів шляхом посередництва та сприяння належному управлінню у формі демократичних інститутів, відкритих ринків, права людини та верховенство права. Це робиться, надаючи, стримано та впевнено, досвід колишніх лідерів сьогоднішнім національним лідерам. Це неприбуткова організація, що складається з колишніх керівників урядів, вищих урядових та міжнародних організацій, які тісно співпрацюють з керівниками урядів з питань, що їх хвилюють.

У 2020 році став фігурантом центру «Миротворець» за співавторство проросійського мюнхенського плану капітуляції України — «Дванадцять кроків до більшої безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні»[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=2139
  2. ↑ https://www.mfa.gov.tr/_disisleri-bakanlari-listesi.tr.mfa
  3. ↑ Artikel der Hürriyet vom 8. Dezember 2003. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 21 березня 2020.
  4. ↑ Hikmet Çetin (1937 — ….). Архів оригіналу за 19 вересня 2019. Процитовано 21 березня 2020. [Архівовано 2019-09-19 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Appointment of NATO Senior Civilian Representative in Afghanistan [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], 19 November 2003
  6. ↑ ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ОЗНАК ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ, МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ «МИРОТВОРЕЦЬ». Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]