Центр Разумкова

Центр Разумкова
На честь	Разумков Олександр Васильович
Тип	Державна політика, аналітика
Засновано	15 серпня 1994
Країна	Україна
Штаб-квартира	Київ,  Україна
Центральний орган	Рада Разумкова
Генеральний директор	Пинзеник Павло Васильович[1]
Бюджет	20,5 млн гривень (2015)[2]
Код ЄДРПОУ	20063407
Вебсайт: razumkov.org.ua

Центр Разумко́ва (повна назва — «Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова») — провідний недержавний аналітичний центр України^[3], що здійснює дослідження державної політики. Заснований 19 серпня 1994 року. Згідно з Рейтингом аналітичних центрів світу, який щороку публікує Університет Пенсильванії, за матеріалами самого центру, він входив у 2016 році до п'ятірки найкращих аналітичних центрів Центральної і Східної Європи^{[ангажоване джерело][4]}.

Структура

Складається з соціологічної служби та шести підрозділів — «програм»:

• військові програми
• економічні програми
• енергетичні програми
• міжнародні програми
• політико-правові програми
• суспільні програми

Діяльність

Готує аналітичні доповіді, статті, соціологічні дослідження, коментарі з актуальних проблем державної політики. Результати досліджень розміщуються у журналі «Національна безпека і оборона», на інтернет-сторінці [Архівовано 31 липня 2019 у Wayback Machine.], представляються на публічних обговореннях, друкуються у ЗМІ.

Дослідження Центру Разумкова використовували в роботі міжнародні організації (ОБСЄ, ООН), посольства іноземних держав, міжнародні донорські організації, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Адміністрація Президента України, інші державні установи, українські й іноземні підприємства, банки.

У Рейтингу аналітичних центрів світу 2015, який щороку публікує Університет Пенсильванії, Центр Разумкова має найкращі показники серед українських аналітичних центрів, зокрема:

• 42 місце серед 137 найкращих аналітичних центрів світу без урахування США;
• 60 місце серед 175 найкращих аналітичних центрів світу з урахуванням США;
• 5 місце серед 90 найкращих аналітичних центрів Центральної та Східної Європи.^[5]

Співробітники

Центр Разумкова об'єднав експертів у галузях історії, політології, філософії, соціології, права, міжнародних відносин, економіки, енергетики та воєнної безпеки. У Центрі Разумкова постійно працюють 35 осіб і понад 100 — за контрактом. Всеукраїнські опитування соціологічної служби Центру Разумкова здійснюють більше 300 інтерв'юерів.

Експерти Центру Разумкова поділяють цінності демократії та верховенства права, захисту прав і свобод людини, відповідальності держави перед суспільством, ефективної державної політики, свободи засобів масової інформації, активної участі політичних партій і неурядових організацій у визначенні основних засад і пріоритетів державної політики, демократичного цивільного контролю над військовою сферою, ринкової економіки, захисту навколишнього середовища, дружніх відносини з усіма державами, попередження конфліктів, дотримання законодавства України і міжнародного права, передбачуваності й надійності України у відносинах з іноземними партнерами.

Найвідоміші експерти Центру Разумкова: Андрій Биченко, Володимир Саприкін, Микола Сунгуровський, Михайло Міщенко, Валерій Чалий, Людмила Шангіна, Василь Юрчишин, Віктор Мусіяка.

Керівники:

• Анатолій Гриценко — з грудня 1999 року по лютий 2005, міністр оборони України (2005—2007).
• Анатолій Рачок — з 1999 року і дотепер.

Центр Разумкова та Помаранчева революція

Відіграв важливу роль під час «Помаранчевої революції». Опитування на виході з виборчих дільниць (exit-poll), проведене під час другого туру президентських виборів 2004 року соціологічною службою центру спільно з Київським міжнародним інститутом соціології та Фондом «Демократичні ініціативи», засвідчило високий рівень фальсифікації волевиявлення, що й стало одним із найвагоміших приводів для акцій протесту. Згодом у Верховному суді України було доведено факти фальсифікації виборів.

Центр Разумкова на «плівках майора Мельниченка»

Записи, ймовірно зроблені в кабінеті колишнього президента України Леоніда Кучми колишнім майором Державної служби охорони Миколою Мельниченком, містять розмову про роботу Центру Разумкова^{[6][7][неавторитетне джерело]}:

Кучма: Ты мне насчет этого самого... Надо Смешко сказать. Он же распространяет слухи, что президент в маразме. Очень корректно. Кузьмук: Я сегодня этим займусь. Кучма: И говорят, что там полковник какой-то в министерстве обороны - может, это ложь, конечно, - но говорят, что имеет также отношение к этому. Кузьмук: Полковник может есть такой - Гриценко. Украинский центр. Тут меня много есть на него. Он распространяет, чтобы прикрыть деньги. Кучма: Украинский центр? Кузьмук: Украинский центр экономических и политических исследований, который покойный Саша Разумков создал, а Владимир Павлович Горбулин всю нечисть скинул ему. И вот они творят. У нас такие данные уже есть, что... Ну, служба безопасности не хочет заниматься, потому что они когда-то их зацепили. Поэтому позвольте мне, я их растопчу. Сам. Кучма: Я же помню, это же они это самое совещание провели. Обгадили все министерство обороны. Кузьмук: Ладно, если бы гадили в своей работе только министерство обороны в своем государстве. Они ж... Мадлен Олбрайт, у меня стенограмма не та, что вам давали, а та, что я оттуда забрал. Мое же дитя сидело там. Кучма: Ага! Кузьмук: Так Тарасюк же слова им не сказал. Кучма: Да?! Кузьмук: Конечно! Я ему сказал: "Как же так?! Мы что, в рабах [...]?! Так она же сказала словами этого центра! Слово в слово! Оплот их [...]. За их деньги. Я Смешко пару раз дал. Кучма: Пусть там разберутся, кто финансирует. Кузьмук: Я найду. Оттуда все распространение, что я в курсе их дел. Это все оттуда пошло. На Верховной Раде, с Верховной рады - туда. Уже столько информации. И Сергеев [министр обороны России] мне подкинул информацию. Он же мне дал на Смешко. Мне сразу пришло. Вот они что пишут. Это ж надо передавать документы в российскую газету! Вот она - "Независимое военное обозрение". И вот гадят все полностью. [ймовірно, показує статтю в газеті] Ни одна цифра не соответствует. И журнал опубликовал за деньги Галака. [Кучма проглядає статтю] Кучма: Так это Украинский центр, автор... Кузьмук: Да, Гриценко, Украинский центр экономических и политических исследований. Кучма: Ничего не осталось! Кузьмук: Гриценко, бывший полковник, в Америке крутился, там его вербанули [...]. И он свободно поживает. Американцы платят, голландцы платят, а мы сидим и смотрим. Пора мне уже Смешко разочек прихлопнуть.

Відгуки про Центр Разумкова

«Ця організація політично нейтральна (наскільки це можливо в умовах політичної боротьби в Україні)». Газета «Neatkarīgā Rīta Avīze», Латвія, 15 червня 2008 р.^[8]

«Крім фальсифікованих чи взятих „зі стелі“ цифр, якими зазвичай зловживають ефемерні „соціологічні центри“, існують ще й вельми точні дані про настрої суспільства, одержані за допомогою наукових методів дослідниками, які вже тривалий час працюють на своєму полі і мають високу репутацію у колег. Саме таку репутацію має соціологічна служба Центру Разумкова.» Сергій Грабовський, політолог.^[9]

«Так, можна з певною недовірою ставитися до висновків цього центру, що активно підтримав „помаранчеву революцію“ 4 роки тому, а нині відстоює інтеграцію України до НАТО. Проте, в принципі, його дані в багато чому підтверджуються й іншими дослідженнями.» Газета «2000», 12 червня 2008 р.^[10]

«Якщо Нафтогаз був не в змозі самостійно скласти грамотні європейські контракти, чому б йому не найняти той же Центр Разумкова, який підготував спеціальний номер журналу на цю тему? Заплатити б йому 5, 10, та всі 100 мільйонів доларів! Це — значно менше, ніж можливі втрати від підписаного контракту». Ігор Воронін, директор компанії Укргаз-Енерго^[11]

«Персональний склад Конституційної ради відверто розчаровує. З 97 її членів … 9 представників об'єднань громадян, серед яких неупередженими можна вважати, на мою думку, тільки дві інституції — Центр Разумкова та Українську гельсінкську спілку з прав людини». Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи.^[12]

«В Україні майже всі політологи представляються керівниками дослідницьких центрів, проте повноцінних колективів — одиниці. Найвідоміший з них — Центр Разумкова, в якому працюють (на сьогоднішній день) 27 чоловік, проводяться стажування деяких аналітиків-початківців. В основному ж в політологічних „центрах“ й „інститутах“ трудяться щонайбільше 3-4 людини, а в мас-медіа виступає як політолог тільки директор організації.» Журнал «Фокус», 27 листопада 2007 р.^[13]

«Неефективність, а подекуди і відверта неспроможність державних інститутів, хоч як боляче про це писати, вимагають від громадянського суспільства посилити свій вплив. Наявність неабиякого потенціалу доводить Талліннська оцінка безпекової ситуації^[14], підготовлена організаціями третього сектору під орудою Центру Разумкова». Володимир Горбулін, «Дзеркало тижня»^[15]

«Фонд імені Разумкова — з усіма обмовками, це все-таки найавторитетніша соціологічна служба.» Вадим Карасьов (український політолог), газета «Совершенно секретно»^[16], 17 листопада 2009 року.

Помилкові назви

Центр Разумкова подекуди згадується у пресі під низкою помилкових назв:

• Центр Розумкова
• Фонд Разумкова
• Інститут Разумкова
• Центр досліджень Разумкова (українська служба Бі-бі-сі) [Архівовано 10 березня 2010 у Wayback Machine.]
• Центр соціальних і політичних досліджень імені Разумкова (агенція «Новости-Украина»)
• Центр аналітичних досліджень імені Разумкова (Газета «Поступ»)
• Соціологічний Центр імені Разумкова (Севастопольская газета)
• Центр соціологічних і політичних досліджень імені О. Разумкова (DayliOnline.ru)

Центр Разумкова в анекдотах

У травні-червні 2009 року в інтернеті з'явилися перші анекдоти, у яких Центр Разумкова або фігурує безпосередньо, або теми анекдотів перегукуються з недавніми дослідженнями Центру Разумкова. Авторство, швидше за все, належить політико-гумористичному сайту «Параска.інфо», хоча на самому сайті першоджерела поки не знайдено.^[17]

Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова придбав спеціальне устаткування (мікроскоп) для точнішого вивчення рейтингу чинного Президента України.

Рівень підтримки дій Віктора Ющенка на той час справді був низьким і майже дорівнював похибці дослідження.

Джерела

• Інтернет-сторінка Центру Разумкова [Архівовано 31 липня 2019 у Wayback Machine.]

Див. також

• Аналітичні центри України

Примітки

1. Архівована копія. razumkov.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 3 грудня 2020.
2. Історія Центру. razumkov.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 грудня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
3. Експертне опитування КМІС, 2013 рік. Див. http://uniter.org.ua/data/block/ii_Oaoi__iee_ca_o.pdf [Архівовано 26 липня 2013 у Wayback Machine.]
4. Studio, Sparkle Design. Рейтинг аналітичних центрів світу 2016 // Центр Разумкова (PDF). razumkov.org.ua. Архів оригіналу (PDF) за 28 червня 2017. Процитовано 26 лютого 2016.
5. Studio, Sparkle Design. Презентація Рейтингу аналітичних центрів світу 2015 // Центр Разумкова. razumkov.org.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016. [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]
6. Цитується мовою оригіналу за матеріалами http://ord-ua.com/2011/04/18/delo-gongadze-nevinovnyih-net/ [Архівовано 15 липня 2012 у Archive.is]
7. Дело Гонгадзе: невиновных нет // Архів статті на ord-ua.com. — 18.04.2011
8. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 серпня 2008. Процитовано 5 березня 2009. [Архівовано 2008-08-15 у Wayback Machine.]
9. Радіо Свобода, 16 червня 2008 р. http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1139826.html [Архівовано 2 липня 2008 у Wayback Machine.]
10. http://2000.net.ua/print?a=%2Fpaper%2F58165^{[недоступне посилання]}
11. Економічна правда, 5 лютого 2009 р. http://www.epravda.com.ua/publications/4989a9193d77d [Архівовано 13 березня 2009 у Wayback Machine.]
12. «Майдан» 27 лютого 2008 р., «Дзеркало тижня» 1 березня 2008 р. http://maidan.org.ua/static/mai/1204094310.html [Архівовано 29 лютого 2008 у Wayback Machine.]
13. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 січня 2009. Процитовано 5 березня 2009.
14. Мається на увазі документ, розроблений під управлінням Центру Разумкова, який став однією з тем обговорення міністрів оборони країн НАТО у Таллінні 12-13 листопада 2008 року. Докладніше. [Архівовано 28 листопада 2010 у Wayback Machine.]
15. Українська політика національної безпеки України: актуальні виклики — адекватні відповіді. Архів оригіналу за 1 квітня 2009. Процитовано 30 березня 2009.
16. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 листопада 2009. Процитовано 18 листопада 2009.
17. Далі цитується сайт http://www.spu.net.ua/humour-20.html [Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.], який посилається на Параска-інфо як першоджерело.