Шереметєв Микола Петрович
| Микола Петрович Шереметєв | |
|---|---|
 Микола Шереметєв (портрет роботи Володимира Боровиковського). | |
| Ім'я при народженні | Микола Петрович Шереметєв |
| Народився | 28 червня (9 липня) 1751 [[]], Російська імперія |
| Помер | 2 (14) січня 1809 (57 років) Санкт-Петербург |
| Поховання | Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)  |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | офіцер, музикант і меценат |
| Галузь | мистецтво[1], музика[1], Q113958178?[1] і політика[1] |
| Знання мов | російська[1] |
| Титул | граф |
| Військове звання | фельдмаршал |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Шереметєви |
| Батько | Шереметєв Петро Борисович |
| Мати | Varvara Cherkasskayad[2] |
| Брати, сестри | Шереметєва Анна Петрівнаd |
| У шлюбі з | Парасковія Іванівна (до шлюбу Ковальова) |
| Діти | Дмитро |
| Нагороди |       |
 | |
Мико́ла Петро́вич Шереме́тєв (рос. Николай Петрович Шереметев; * 28 червня (9 липня) 1751, Російська імперія — † 2 (14) січня 1809, Петербург, Російська імперія) — російський офіцер, музикант і меценат. Граф з роду Шереметєвих, син Петра Борисовича (1713—1788) й Варвари Олексіївни (1714—1767, до шлюбу Черкаської). Обер-камергер, дійсний таємний радник, сенатор, директор Московського дворянського банку, власник села Іваново (нині місто Іваново)[3].
Микола Шереметєв провів ранню юність при імператорському дворі. Його батько Петро Шереметєв був любитель театру й передав цю рису синові. У віці 13—14 років той виступав у приватних спектаклях свого батька, а потім — у великому придворному театрі. 1765 року зіграв роль бога Гіменея в міфологічному балеті «Акід і Галатея» — разом із своїм приятелем дитинства, майбутнім царем Павлом I.
Маючи особливу пристрасть до музики, Микола майстерно грав на віолончелі. З 1769 по 1773 він перебував за кордоном: слухав лекції в Лейденському університеті, подорожував по Англії, Голландії, Швейцарії, ознайомлювався з тамтешнім театральним життям. У Франції він захоплювався оперою й навчався гри на віолончелі в паризького музиканта Івара. За кордоном познайомився з Вольфґанґом Амадеєм Моцартом і Ґеорґом Фрідріхом Генделем.
На ті часи в Росії діяло близько 170 театрів, у тому числі 53 у Москві. Повернувшись до цього міста й діставши посаду директора Московського дворянського банку, Микола Шереметєв почав удосконалювати театр свого батька в Кускові: давав спеціальну освіту дітям-кріпакам, що мали стати артистами (російська література, чужоземні мови, музика, спів, танці, дикція, вишукані манери). Зауваживши незвичайний талант в однієї з учениць — Парасковії, він приділяв їй дедалі більшу уваги й готував дівчину до майбутньої театральної кар'єри.
Число артистів у Кусковському театрі доходило до дев'яноста п'яти. У 1792 році Шереметєв облаштував найбільший кріпацький театр того часу — в Останкіні. 28 червня 1794 графа нагороджено орденом святого Олександра Невського. Згодом він одержав також орден святого Станіслава.
Спершу невеликий, приватний театр графа Петра Шереметєва переріс у трупу, якій були до снаги «опери й алегоричні балети». З часу свого повернення з-за кордону Микола Шереметєв не тільки уважно стежив за всіма театральними подіями в Москві, але й регулярно залучав свою трупу до виступів у Великому театрі Росії, запрошував провідних артистів цього театру навчати акторів-кріпаків. На початку 1790 він вирішив перевести кріпацький театр з Кускова до Останкіна. 22 липня 1795 театр відкрився прем'єрою героїчної опери «Взяття Ізмаїла» (музика П. Потьомкіна, лібрето І. Козловського). З-посеред кріпацьких театрів тільки колектив графа Олександра Воронцова міг позмагатися з шереметєвським.
У 1796-му Шереметєв став сенатором, а в березні цього ж року переїхав до Санкт-Петербурга, на двір Катерини II. 6 листопада 1796 імператриця померла, й трон успадкував Павло I, який дав Шереметєву звання маршала. Крім того, Микола Шереметєв обіймав посаду директора Імператорського театру (1799), згодом став директором Пажеського корпусу. Мешкав у Санкт-Петербурзі, Павловську, Гатчині й менше був зайнятий у театрі.
Через невиліковну хворобу (туберкульоз) Парасковії Жемчугової, його фактичної дружини, граф закрив театр в Останкіно і 6 листопада 1801 таємно одружився з нею, попередньо знайшовши в архіві документи, які мали б свідчити про її походження з польського шляхетського роду Ковальових. 3 лютого 1803 у них народився син — Дмитро. Шлюб оприлюднено тільки після смерти Жемчугової († 23 лютого 1803). Шереметєв звернувся з листом до царя й повідомив йому про одруження з жінкою, «походження якої було безперечно благородне», а також про народження сина Дмитра — спадкоємця.
Микола Шереметєв помер у 1809 році. У заповіті він розпорядився влаштувати скромний похорон, у простій домовині з дощок, а гроші, що були призначені на пишний похорон, роздати біднякам і передати монастирям. Похований у Петербурзі у родинній усипальниці графів Шереметєвих в Олександро-Невській лаврі.
У Ростові Микола Шереметєв упродовж 1794—1802 років спорудив Дмитрівський собор Спасо-Яківського монастиря й матеріально допомагав йому. Також збудував церкву Богородиці в Новоспаському монастирі, що в Москві. За 1793-1803 роки збудував Прочанський дім у Москві і церкву Святої Трійці при ньому. Він також засновник Невської богадільні в Петербурзі.
- На честь Миколи Шереметєва Дмитрівський собор Спасо-Яківського монастиря в Ростові нерідко називають Шереметєвським
- На честь Миколи Шереметєва названо вулицю в Москви — Шереметьєвська
- Судьба таланта. Театр в дореволюционной России. Сост., вступ. ст. и коммент. Л. В. Маньковой. М., Правда, 1990. ISBN 5-253-00109-3
- Douglas Smith, The Pearl. A True Tale of Forbidden Love in Catherine the Great's Russia (New Haven, Yale University Press 2008).
- Музей-садиба «Останкіно» [Архівовано 5 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Кінофільм «Графиня Шереметьєва» [Архівовано 21 січня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Календарь памятных дат — Июль 2011[недоступне посилання з серпня 2019]
- Кріпацтво
- Балет
- Опера
- Кріпацький театр
- Кусково (садиба)
- Реконструкція нотної колекції графа О. К. Розумовського за каталогами XVIII сторіччя
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNF: 16176969h · FAST: 341910 · Freebase: /m/03gght · GND: 124165362 · ISNI: 0000000080929186 · LCCN: no94022870 · MAK: 9810529895905606 · NKC: js2011657562 · ULAN: 500278122 · VIAF: 13235188 |