Шуцхафтлагерфюрер

Полонений Франц Гесслер, в різний час шуцхафтлагерфюрер концтаборів Аушвіц, Дора-Міттельбау і Берген-Бельзен на фоні вантажівки з тілами загиблих в'язнів в Берген-Бельзені. Засуджений до смертної кари 17 листопада 1945 року і страчений у в'язниці Гамельна 13 грудня 1945 року.

Шуцхафтлагерфюрер (нім. Schutzhaftlagerführer; начальник «табору попереднього ув'язнення») — воєнізоване звання СС, характерне для концентраційних таборів і таборів смерті підрозділів «Мертва голова», друга посада після коменданта табору[1].

Функція

[ред. | ред. код]

Шуцхафтлагерфюрер відповідав за економічну функцію табору і ніс відповідальність не тільки за в'язнів, але і за деяких офіцерів СС[2]. Залежно від розміру концентраційного табору, передбачалося до п'ятьох шуцхафтлагерфюрерів, які разом керували різними частинами табору[3]. Перший шуцхафтлагерфюрер також виконував функції заступника коменданта табору.

Ббезпосереднім начальником шуцхафтлагерфюреру був комендант табору, від якого він отримував накази та інші інструкції, яким був зобов'язаний підкорятися. Однак на практиці шуцхафтлагерфюрер мав широкі повноваження з управління в концентраційних таборах. Крім організаційного та практичного керівництва охороною в захисному таборі, він відповідав за контроль і дотримання табірних правил ув'язненими і подання заяв про офіційні табірні покарання в інспекцію концентраційних таборів[4].

За роботу табору відповідав шуцхафтлагерфюрер та його ад'ютант. Шуцхафтлагерфюрер мав підтримувати порядок, дбати про розпорядок дня, переклички тощо. Йому підпорядковувалися рапортфюрер, арбайтцайнзатцфюрер і оберлагерфюрер (якщо в таборі був жіночий корпус). Вони безпосередньо відповідали за порядок у таборі та призначали в'язнів на зовнішні роботи. Їм підпорядковувалися блокфюрери, кожен з яких відповідав за один або кілька бараків[5].

Література

[ред. | ред. код]
  • Karin Orth: Die Konzentrationslager-SS. dtv, München 2004, ISBN 3-423-34085-1.
  • Wolfgang Kirstein: Das Konzentrationslager als Institution totalen Terrors. Das Beispiel des KL Natzweiler. Centaurus, Pfaffenweiler 1992, ISBN 3-89085-649-1.
  • Hermann Langbein: Menschen in Auschwitz. Ullstein-Verlag, Frankfurt am Main-Berlin-Wien 1980, ISBN 3-54833014-2.
  • Eugen Kogon: Der SS-Staat. Das System der deutschen Konzentrationslager, Alber, München 1946, zuletzt: Heyne, München 1995, ISBN 3-453-02978-X.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The command hierarchy (англ.). Auschwitz-Birkenau State Museum. Процитовано 11 січня 2024.
  2. ↑ Schutzhaftlagerführer (нім.). Lebenswege Mauthausen. Процитовано 11 січня 2024.
  3. ↑ Holocaustsurvivors and victims resource center (6 серпня 2021). Glassaryof terms and abbreviations (PDF) (англ.). Washington: United States Holocaust Memorial Museum. с. 228.
  4. ↑ What is the definition of Schutzhaftlagerführer (англ.). Warrelics. 10 липня 2011. Архів оригіналу за 12 лютого 2013.
  5. ↑ Megargee, Geoffrey P. (2009). The United States Holocaust Memorial Museum Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933-1945, Volume I (англ.). Washington: United States Holocaust Memorial Museum. с. 4.