Ян Юзеф Щепанський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щепанський.
Ян Юзеф Щепанський
ПсевдоAli[1], Józef Janowski[1] і Roman Konarski[1]
Народився12 січня 1919(1919-01-12)[2][3][…]
Варшава, Польська Республіка[5]
Помер20 лютого 2003(2003-02-20)[2][3][…] (84 роки)
Краків, Республіка Польща[5]
ПохованняТинецький парафіяльний цвинтар у Краковіd
Країна Республіка Польща
Діяльністьписьменник
Галузьхудожня література[d]
Знання мовпольська[6]
ЧленствоПольський PEN Clubd, Асоціація письменників Польщі і Спілка письменників Польщіd
БатькоAleksander Szczepańskid
Нагороди
IMDbID 0843838

Ян ́Юзеф Щеп́анський — (пол. Jan Józef Szczepański, 20 січня 1919, Варшава — †20 лютого 2003, Краків) — польський письменник, репортер, есеїст, перекладач, кіносценарист, мандрівник та скелелаз. Був головою Спілки польських літераторів (1980—1983) і Товариства польських письменників.

Життя

[ред. | ред. код]

Ян Юзеф Щепанський був сином Александра Щепанського, консульського діяча. За освітою був орієнталістом.

Брав участь у Вересневій кампанії 1939 р., в 1941 р. вступив до військової організації Союз Ящірок (пол. Związek Jaszczurczy) (з 1942 р. — Збройні сили Польщі), працював у розвідці аж до 1943 р., відколи став солдатом Армії Крайової, в 1944 р. брав участь у партизанському русі. Тому періодові присвятив свою воєнну прозу: повість про вересневе лихо («Польська осінь») і партизанські оповідання («Черевики»). Воєнна тематика знайшла свій відбиток і в сценаріях до фільмів Станіслава Ружевича («Вестерплатте» та «Вільне місто»).

Після війни був пов'язаний з польським католицьким «Загальним тижневиком» (пол. Tygodnik Powszechny) (в 1947—1953 рр. був членом редакції). Після впровадження воєнного стану влада розпустила Спілку польських літераторів; Щепанський був останнім її головою (цей період він задокументував у книзі «Каденція»). Був завзятим скелелазом. У 1955 р. переклав книгу Джона Ханта «Сходження на Еверест» (пол. „Zdobycie Mount Everestu”). Один із засновників опозиційної демократичної організації «Польська незалежна згода». В 1978 р. підписав також декларацію про створення Товариства наукових курсів.

Перекладав на польську мову прозу Конрада і Гріна, «Негритянські казки».

Один із авторів Листа 59 (1975 р.) та листа інтелектуалів на захист братів Ковальчик (травень 1981 р.)

У квітні 1997 р. за книгу «Ще не все» Щепанського було вшановано нагородою Краківська книжка місяця (пол. Krakowska Książka Miesiąca).

У квітні 2001 р. став лауреатом літературної нагороди Польського ПЕН-клубу ім. Яна Парандовського.

Анджей Вернер зараховує Щепанського до окремого напрямку в польській літературі, який «відкидає ідейні, а насамперед доктринні суперечки, об'єднує письменників, скерованих на життя, на реальність без посередницької ролі ідеї, тих, для кого не є першочерговими власні судження, погляди та твердження, тих, хто споглядає життя в його дійсних історичних вимірах, аби відшукати там універсальні людські риси, чи, можливо, відбиток трансцендентності, або ж тугу за ним».

Творчість

[ред. | ред. код]

Публікації

[ред. | ред. код]
Переклад назви Оригінальна назва Рік видання
Штани Одіссея (повість) Portki Odysa 1954
Польська осінь (повість) Polska jesień 1955
Черевики та інші оповідання Buty i inne opowiadania 1956
Поєдинок (повість) Pojedynek 1967
Томбаковий перстень та інші оповідання Tombakowy pierścionek i inne opowiadania 1957
День героя (оповідання) Dzień bohatera 1959
Затока білих ведмедів (репортаж) Zatoka białych niedźwiedzi 1960
Метелик (оповідання) Motyl 1962
До раю й назад (репортажі) Do raju i z powrotem 1964
Чорне і біле (репортажі) Czarne i białe 1965
Ікар (повість) Ikar 1966
Острів Wyspa 1968
Світ багатьох часів. Враження від подорожі до Південної Америки Świat wielu czasów. Wrażenia z podróży do ameryki południowej 1969
Кінець вестерну (репортажі) Koniec westernu 1971
Оповідання давні й давніші Opowiadania dawne i dawniejsze 1973
Перед незнаним трибуналом (есеї) Przed nieznanym trybunałem 1975
Кіпу (повість) Kipu 1978
Автограф (оповідання і драма) Autograf 1979
Три подорожі (репортажі) Trzy podróże 1981
Три червоні троянди Trzy czerwone róże 1982
Наше не наше (репортажі) Nasze nie nasze 1984
Каденція Kadencja 1986
Капітан (повість) Kapitan 1986
Маленька енциклопедія тоталізму Maleńka encyklopedia totalizmu 1990
Історійки (оповідання) Historyjki 1990
Ще не все (оповідання) Jeszcze nie wszystko 2001

Сценарії до фільмів

[ред. | ред. код]
Переклад назви Оригінальна назва Рік
Вільне місто Wolne miasto 1958
Їдуть гості, їдуть Jadą goście jadą 1962
Вестерплатте Westerplatte 1967
Хубаль Hubal 1973
З далекого краю Z dalekiego kraju 1981
Життя за життя. Максиміліан Кольбе Życie za życie. Maksymilian Kolbe 1991

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • A. Werner, Wysoko. Nie na palcach, Wydawnictwo Literackie, 2003.
  • Współcześni polscy pisarze i badacze literatury. Słownik biobibliograficzny, T. 8, pod red. J. Czachowskiej, A. Szałagan. Warszawa: WSiP, 2003, s. 135. ISBN 83-02-08697-7.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119154838 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  5. ↑ а б Freebase Data Dumps — Google.
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.