10-е видання Systema Naturae

Титульна сторінка 10-го видання Systema Naturae

10-е видання Systema Naturae — це книга, написана шведським натуралістом Карлом Ліннеєм і опублікована у двох томах у 1758 та 1759 роках, яка вважається відправною точкою зоологічної номенклатури. У ній Лінней представив біноміальну номенклатуру для тварин, те, що він уже зробив для рослин у своїй публікації Species Plantarum 1753 року.

Відправна точка

[ред. | ред. код]

До 1758 року більшість біологічних каталогів використовували поліноміальні назви для включених таксонів, включаючи попередні видання Systema Naturae. Першою роботою, яка послідовно застосовувала біноміальну номенклатуру в царстві тварин, було 10-е видання Systema Naturae. Тому Міжнародна комісія із зоологічної номенклатури обрала 1 січня 1758 року як «мочатковий момент» для зоологічної номенклатури та стверджувала, що 10-е видання Systema Naturae слід розглядати як опубліковане саме в цей день[1]. Назви, опубліковані до цієї дати, недоступні, навіть якщо в іншому випадку вони задовольняли б правила. Єдина робота, яка має пріоритет над 10-м виданням — це Svenska Spindlar Карла Александра Клерка, або Aranei Suecici, яка була опублікована у 1757 році, але її також прийнято розглядати як надруковану 1 січня 1758 року[1].

Перегляди

[ред. | ред. код]
Карл Лінней, олійний портрет Олександра Росліна 1775 року.

Протягом життя Ліннея Systema Naturae постійно переглядалася. Прогрес був включений у нові та постійно розширювані видання; наприклад, у його 1-му виданні (1735) кити та ламантини спочатку були класифіковані як види риб (як вважалося тоді), але в 10-му виданні вони вже були перенесені до класу ссавців[2].

Тварини

[ред. | ред. код]

Тваринне царство (як описано Ліннеєм): «Тварини насолоджуються відчуттями за допомогою живої організації, оживленої медулярною речовиною; сприйняттям — нервами; і рухом — завдяки напрузі волі. Їхні частини тіла мають різне життєве призначення; у них є органи для їх різних чуттів; і здібності (або сили) для застосування їхнього різного сприйняття. Всі вони походять з яйця. Їх зовнішня і внутрішня будова; їх порівняльна анатомія, звички, інстинкти та різноманітні стосунки один з одним детально описані авторами, які з розумінням трактують їхні предмети»[3].

Список був розбитий на початкові шість класів, описаних Ліннеєм для тварин; Mammalia, Aves, Amphibia, Pisces, Insecta та Vermes. Ці класи зрештою були створені шляхом вивчення внутрішньої анатомії, як видно з його ключа:[3]

  • Серце з двома передсердями, двома шлуночками. Тепла, червона кров
    • Живородні: Mammalia
    • Яйцекладні: Aves
  • Серце з одним передсердям, одним шлуночком. Холодна, червона кров
    • Легені довільні: Амфібії
    • Зовнішні зябра: Риби
  • Серце з одним передсердям, без шлуночків. Холодна кров, схожа на гній
    • Мають вусики: Insecta
    • Мають щупальця: Vermes

Згідно з нинішніми стандартами Pisces і Vermes є неформальними групами, Insecta також містила павукоподібних і ракоподібних, а один ряд Amphibia складався з акул, міног і осетрових.

Ссавці

[ред. | ред. код]
Барберійська макака була включена до 10-го видання як Simia sylvanus.

Лінней описав ссавців так: «Тварини, які вигодовують дитинчат за допомогою молочних залоз. За зовнішньою і внутрішньою будовою вони нагадують людину: більшість із них чотирилапі; і з людиною, їхнім природним ворогом, населяють поверхню Землі. Найбільші, хоча й найменші за чисельністю, населяють океан»[3].

Лінней розділив ссавців за кількістю, розташуванням і будовою їхніх зубів на такі родини та роди:

Птахи

[ред. | ред. код]
Сова біла була включена до 10-го видання як Strix scandiaca.

Лінней описував птахів так: «Красива і весела частина створінь природи, що складається з тварин, які мають тіло, вкрите пір’ям і пухом, видовжені й голі щелепи (дзьоб), два крила, сформовані для польоту, і дві ноги. Вони ареальні, голосні, швидкі та легкі, і позбавлені зовнішніх вух, губів, зубів, мошонки, матки, сечового міхура, надгортанника, мозолистого тіла та його дуги та діафрагми»[3].

Лінней розділив птахів на 6 родин і 63 роди, виходячи з особливостей дзьоба та ніг:

Земноводні

[ред. | ред. код]
Жаба трав'яна була включена до 10-го видання як Rana temporaria.

Лінней описав своїх «амфібій» (включає рептилій і амфібій ) так: «Тварини, які відрізняються холодним тілом і, як правило, голими; суворим і виразним виглядом; різким голосом; переважно моторошним кольором; брудним запахом; деякі з них забезпечені жахливою отрутою. ; усі мають хрящові кістки, повільний кровообіг, чудовий зір і слух, великі легеневі судини, часткову печінку, довгастий товстий шлунок і кістозні, печінкові та підшлункові протоки: вони позбавлені діафрагми, не виділяють піт, можуть жити тривалий час без їжі, живучі та мають здатність відрощувати втрачені частини тіла; деякі проходять через метаморфоз; деякі скидають свою шкіру (линяють); деякі, здається, живуть поперемінно то на суші, то в воді, і деякі взимку впадають у сплячку»[3].

Лінней розділив амфібій на такі загони та роди, виходячи з будови кінцівок і способу дихання:[4]

Риби

[ред. | ред. код]
Собачка-метелик був включений до 10-го видання як Blennius ocellatus.

Лінней описав рибу так: «Завжди живуть у воді; вони швидкі в русі та ненажерливі в своєму апетиті. Дихають за допомогою зябер, які зазвичай об'єднані кістковою дугою; плавають за допомогою променистих плавців і здебільшого вкриті хрящовою лускою. Окрім частин, спільних з іншими тваринами, очі у них з моргальним повіком, а більшість із них мають плавальний міхур, завдяки скороченню чи розширенню якого вони можуть довільно підійматися чи занурюватися у своїй стихії»[3].

Залежно від розташування черевних і грудних плавців Лінней розділив риб на такі ряди та роди:[3]

Комахи

[ред. | ред. код]
Ракоподібні, такі як водяна блоха Monoculus pulex (нині Daphnia pulex ), були включені до комах Ліннеєм.
Лінней назвав комаху Cicada septendecim, доросла особина якої з’являється раз на 17 років.

Лінней описав свої «Insecta» (включаючи всіх членистоногих, включаючи комах, ракоподібних, павукоподібних та інших) як: «Дуже численний і різноманітний клас, що складається з дрібних тварин, що дихають через бічні дихальця, озброєні з усіх боків роговим панцирем або покриті волоссям; оснащені багатьма ногами та рухомими антенами (або ріжками), які виступають із голови та є ймовірними органами чуття»[5].

За формою крил Лінней розділив комах на такі ряди та роди:[6]

Черви

[ред. | ред. код]
Звичайна каракатиця була названа Sepia officinalis у 10-му виданні Systema Naturae.

Лінней описав свої «Vermes» так: «Тварини повільного руху, м’якої субстанції, здатні нарощувати свою масу та відрощувати втрачені частини тіла, надзвичайно живучі та мешканці вологих місць. Багато з них без ясно вираженої голови, а більшість без ніг. Головним чином вони відрізняються своїми щупальцями (або мацаками). Древні не дарма називали їх недосконалими тваринами, оскільки вони позбавлені вух, носа, голови, очей і ніг; і тому цілком відрізняються від комах»[7].

Лінней розділив «Vermes» на основі будови тіла на такі ряди та роди:[7]

Рослини

[ред. | ред. код]

У другому томі, опублікованому в 1759 році, детально описано царство рослин, до якого Лінней включив справжні рослини, а також гриби, водорості та лишайники. На додаток до повторення видів, раніше перелічених у його «Species Plantarum» (1753), і тих, що були опубліковані в проміжний період, Лінней описав кілька сотень нових видів рослин. Види зі Species Plantarum були пронумеровані послідовно, а нові види позначені літерами[8]. Багато зразків було надіслано Ліннею його закордонними кореспондентами, у тому числі Йоганнесом Бурманом і Давидом де Ґортером з Південної Африки, Патріком Брауном, Філіпом Міллером і Джоном Еллісом з Америки, Жан-Франсуа Сеґ'є, Карло Алліоні та Казиміром Крістофом Шміделем з Альп, Ґортером і Йоганном Ернстом Гебенштрайтом зі Сходу та Франсуа Буасьє де Соважем де Лакруа, Жераром і Барнаде Ґабріелем з усієї Європи[9].

Нові види рослин, описані в 10-му виданні Systema Naturae</link> включати:

Allionia incarnata була одним із двох нових видів у новому роду Allionia, представленому в 10-му виданні Systema Naturae.

 

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Article 3. International Code of Zoological Nomenclature (вид. 4th). 1999. ISBN 0-85301-006-4.
  2. ↑ Systema Naturae - an epoch-making book. Linné on line. Uppsala Universitet. 2008. Процитовано 30 серпня 2010.
  3. ↑ а б в г д е ж Carl von Linné, translated by William Turton (1806). Volume 1. A general system of nature: through the three grand kingdoms of animals, vegetables, and minerals, systematically divided into their several classes, orders, genera, species, and varieties. London: Lackington, Allen, and Co.
  4. ↑ Kenneth Kitchell, Jr. & Harold A. Dundee (1994). A trilogy on the herpetology of Linnaeus's Systema Naturae X (PDF). Smithsonian Herpetological Information Service. 100: 1—61.
  5. ↑ Carl von Linné, translated by William Turton (1806). Volume 2: Insects. A general system of nature: through the three grand kingdoms of animals, vegetables, and minerals, systematically divided into their several classes, orders, genera, species, and varieties. London: Lackington, Allen, and Co.
  6. ↑ Mary P. Winsor (1976). The development of Linnaean insect classification. Taxon. 25 (1): 57—67. doi:10.2307/1220406. JSTOR 1220406.
  7. ↑ а б Carl von Linné, translated by William Turton (1806). Volume 4: Worms. A general system of nature: through the three grand kingdoms of animals, vegetables, and minerals, systematically divided into their several classes, orders, genera, species, and varieties. London: Lackington, Allen, and Co.
  8. ↑ Bernard R. Baum (1968). The problem of typifying certain names in Linnaeus's Systema Naturae ed. 10. Taxon. 17 (5): 507—513. doi:10.2307/1216048. JSTOR 1216048.
  9. ↑ Carl Linnaeus (1759). Volume 2. Regnum Vegetabile. Systema Naturae (вид. 10th). Stockholm: Laurentius Salvius.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]

Шаблон:History of botany