240-мм міномет М-240
| М-240 | |
|---|---|
 240-мм міномет М-240 52-М-864 в Артилерійському музеї Санкт-Петербурга | |
| Тип | 240-мм міномет |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| Війни | Війна Судного дня Війна в Афганістані Громадянська війна в Сирії |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Б. І. Шавирін, СКБ ГА, Коломна |
| Розроблено | 1944-1945 |
| Виробник | завод №75, Юрга |
| Виготовлення | 1951—1958 |
| Виготовлена кількість | 329 |
| Варіанти | 2Б8 |
| Характеристики | |
| Вага | бойове положення: 3610, похідне: 4230 |
| Довжина | 6510 |
| Довжина ствола | 5340 (20,8 клб) |
| Ширина | 2430 |
| Висота | 2210 |
| Обслуга | 11 (9) |
| Снаряд | фугасні міни 53-Ф-864 і 53-Ф-865 (130,7 кг), активно-реактивна 3Ф2 (228 кг), керована 3Ф5 комплексу 1К113 «Смельчак» (134,2 кг), ядерна міна 3БВ4 |
| Калібр | 240 мм |
| Казенник | поршневий, з пластичним обтюратором системи Банжа |
| Відбій | без противідкатних пристроїв (амортизатор віддачі пружинного типу) |
| Лафет | двоколісний лафет |
| Підвищення | +45…+80° |
| Траверс | піднесення 45°: 16° 52", піднесення 80°: 78° |
| Дульна швидкість | 158—362 |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | для Ф864: 800—9650, для 3Ф2: 19 690 |
| Приціл | панорамний МП-46 (МП-46М) |
240-мм міномет М-240 у Вікісховищі | |
240-мм міномет М-240 зразка 1950 року (індекс ГРАУ — 52-М-864) — модель радянського міномета калібру 240 мм.
Завдання на створення міномета підсилення було видане ГАУ в 1944 році, міномет був створений в конструкторському бюро під керівництвом Б. і. Шавиріна. Випробування відбулись в 1944—1945 роках і згодом в 1947—1949 роках. В 1950 році міномет був прийнятий на озброєння, серійне виробництво було розпочате в 1951 році на заводі № 75 (нині Юргінський машинобудівельний завод) в місті Юрга Кемеровської області.
Зарядження міномета виконується з казенної частини, для чого ствол опускають у горизонтальне положення.
Дальність стрільби від 800 до 9650 м. Міномет стріляє фугасною міною Ф-864 масою 130,7 кг з масою вибухового заряду 32 кг.
Величина сили відбою на ґрунт — 4300 кН.[1]
У січні 1944 року ГАУ видало нові тактико-технічні вимоги на розробку 240-мм посиленого міномета. У 1944—1945 роках дослідний зразок 240-мм міномети, розробленого у ВКВ під керівництвом Б. І. Шавиріна, проходив заводські випробування.
Після війни випробування його було відновлено в 1947 і закінчилися лише в 1949 році. У 1950 році міномет був прийнятий на озброєння під назвою «240-мм міномет М-240». Дальність стрільби М-240 становила 8000 м.
У 1953 році для М-240 був розроблений спеціальний заряд, що забезпечує дальність стрільби 9700 м.
Серійне виробництво мінометів М-240 було розпочато в 1951 році на заводі № 75 (м. Юрга), де з 1951 по 1958 рік було виготовлено 329 мінометів М-240.
240-мм міномет М-240 є жорсткою казнозарядною системою (без противідкотів пристроїв) на колісному лафеті, що стріляє мінами.
Міномет складається з таких основних частин: ствола з затвором, рами з амортизатором, станка з механізмами наведення, механізму врівноважування, стріли з механізмом перекладу міномета в бойове і похідне положення, опорної плити, шворневого і прицільного пристроїв.
Ствол має форму гладкостінної труби, закріпленої в цапфових обоймах, яка має можливість гойдатися на цапфах для приведення ствола в положення для заряджання. Закривання ствола з казенної частини здійснюється відкиданням затвору догори.
Казенник служить для замикання ствола і передачі сили віддачі при пострілі на опорну плиту. Конусна частина казенника закінчується кульовою п'ятою, за допомогою якої казенник з'єднується з чашею опорної плити.
Станок складається з двох рам (верхньої і нижньої) штампозварної конструкції, шарнірно з'єднаних між собою. Поворотний механізм гвинтового типу. Кут горизонтального обстрілу без переміщення стріли і коліс при куті піднесення ствола 45° становить ±8°26', при куті піднесення ствола 80° становить ±39°. Стрільба при куті піднесення 45° дозволяється після усадочних пострілів і тільки з твердого ґрунту.
Підйомний механізм гвинтового типу. Врівноважує механізм пружинного типу, розташований з правого боку станка. Нижня рама зібрана на бойовий осі двоколісного ходу. Підресорювання пружинне, колеса ходу — ЯТБ-4 — тролейбусного типу з губчастим наповненням.
Габарити міномета М-240 в похідному положенні: довжина 6350 мм, ширина 2430 мм, висота (по плиті) 2210 мм. Ширина ходу 2060 мм, кліренс 350 мм. Висота міномета в бойовому положенні при куті піднесення 80° — 5340 мм.
Спочатку міномет мав панорамний приціл МП-46. З початку 1955 міномет М-240 укомплектовуються модернізованим мінометним прицілом з гарматним коліматором К-1.
Міни до міномета підвозяться за допомогою спеціального візка. Візок складається з двох трубчастих зварних рам і двох коліс з шинами ГК.
Заряджання міномета проводиться з казенної частини, для чого ствол приводять у горизонтальне положення. Після відкривання затвора на півосі клину затвора навішують лоток. П'ятеро людей розрахунку вручну піднімають міну, кладуть її на лоток і досилають міну в канал ствола. Потім ствол опускається в казенник для здійснення пострілу.
Час переводу М-240 з похідного положення в бойове на заздалегідь підготовленій вогневої позиції 20-25 хвилин, зворотний перевід 15-20 хвилин. Міномет перевозиться за тягачем АТЛ або іншим артилерійським тягачем зі швидкістю до 40 км/год. Боєприпаси до міномета перевозяться в кузові тягача й на автомобілі.
Бойове хрещення міномет М-240 прийняв у бойових діях в Афганістані в 1985 році. При цьому, також, відбулось перше успішне застосування керованої міни 3Ф5 «Смельчак». Згодом буксировані міномети М-240 замінили на самохідні 2С4[2].
На початку громадянської війни, на озброєнні режиму Башара аль-Ассада перебувало до 10 мінометів М-240. Їхнє застосування було задокументоване, щонайменше, в битві за Хомс в 2012 році. Тоді були використані фугасні міни 53-Ф-864[3][4].
Наприкінці жовтня-середини грудня 2015, вже після російської інтервенції в Сирію, свідки подій стали поширювати в соціальних мережах факти застосування активно-реактивних касетних боєприпасів 3ВО11 з бойовою частиною 3О8 (містить 14 фугасно-осколкових елементів О-10) та ракетним рушієм 3М15. Удари касетними боєприпасами були завдані по контрольованих опозиційними силами околицях столиці Сирії — міста Дамаск[3].
Вперше про застосування цього міномету українськими військами стало відомо 28 вересня 2022 року[5].
Сирія — до 10 одиниць, станом на 2014 рік.[6]
Росія
Єгипет — до 24 одиниць
Болгарія
Україна — 28 вересня 2022 з'явились повідомлення у соцмережах, що ЗСУ використовують міномет М-240 на Південному фронті[5]
.svg){kind=small}
Чехословаччина — 4 одиниці 2С4 з 1985 по 1991 рік[7]
Румунія— невелика кількість з 1953 по 1995[8]
СРСР — перейшли до Росії та України
Ліван
- ↑ КАЛАЧНИКОВ и современная артиллерия [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — «За инженерные кадры». Газета БГТУ «ВОЕНМЕХ» им. Д. Ф. Устинова, № 5 (22503), апрель, 2004.
- ↑ Щербаков. К О боевом применении миномётов М-240 в Афганистане. http://otvaga2004.ru/boyevoe-primenenie/boyevoye-primeneniye02/primenenie-minometov-m240/ [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Yuri Lyamin and N.R. Jenzen-Jones (15 грудня 2015). Soviet 3O8 240 mm rocket-assisted cargo projectiles in Syria. The Hoplite. ARES. Архів оригіналу за 19 лютого 2016. Процитовано 15 грудня 2015.
- ↑ N.R. Jenzen-Jones (22 червня 2012). 240mm Heavy Mortars in Syria – a closer examination. The Rogue Adventurer. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 15 грудня 2015.
- ↑ а б ЗСУ використовують "музейний" міномет М-240 для утилізації окупантів на Півдні (фото) | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 29 вересня 2022.
- ↑ The Military Balance 2014. — P. 346.
- ↑ Foss, Christopher F. (1997). Jane's armour and artillery, 1997-98 (вид. 18th ed). Coulsdon, Surrey, UK: Jane's Information Group. ISBN 0-7106-1542-6. OCLC 38177296.
- ↑ Băjenaru, Gheorghe (2010). Artileria Română în date şi imagini. Bucureşti: Editura Centrului Tehnic-Editorial al Armatei [CTEA]. ISBN 978-606-524-080-3. OCLC 895490826.
- Карпенко А. В., Ганин С. М. (1997). Отечественные бомбомёты и миномёты. СПб.: Гангут. с. 53. ISBN 5-85875-123-7.